Його коротке, осяяне Божою іскрою, наповнене неземним небесним співом життя нагадує яскравий спалах нової далекої зірки. Її відділяють від нас тисячі світлових років, проте зоряне сяйво світить у глибочінь кожного небайдужого серця, запалює в ньому світло добра і любові. Його творчий шлях був пов’язаний з Україною і Польщею, з цими двома близькими для нього країнами пов’язаний початок і кінець його життя. Він прожив усього двадцять неповних літ. Хочеться вірити, що несподівана трагічна смерть стала для нього не вироком, а нагородою - за те неземне щастя, яке він дарував кожному, кого полонив його спів. Він прожив неймовірно насичене життя і встиг зробити надто багато, щоб залишатись і надалі поміж грішних світу цього... Унікальність його голосу полягала не лише в тому, що він володів потужним, неймовірно красивим сопрано і міг брати фа # третьої октави (!!!), але й у тому, що він міг вільно співати також баритоном і навіть басом. Але саме його сопрано захоплювало густим, надзвичайно чарівним забарвленням. На початку він був для нас просто Маленьким Принцом, ми сподівались побачити його Королем співу. І хоча його не встигла підхопити на своє крило світова слава, безперечно, він ще посяде серед митців вокалу належне місце, назначене йому одному згори. Лиш ніхто не знає, як довго цього чекати. Нам, тим кому пощастило чути його незабутній голос, хочеться, щоб це сталось якомога швидше. Бо ж не тримають світло запаленого світильника під накриттям. Його дивовижний голос здатен піднести до небес не одне серце. У цьому було і лишаєть-ся його земне покликання. Запам’ятайте це ім’я – його звали Євген Яценко.

Порох Євгена Яценко поховано у Кракові на мальовничому Салваторському цвинтарі при алеї Дж. Вашингтона, що провадить на пагорб Тадеуша Костюшки.

9 серпня 1985 р. в сім’ї Сергія та Тетяни Яценків з’явилася на Божий світ друга дитина – ще один хлопчик, якого назвали Євгеном. Сталося це в місті Суми, що розташоване на річках Сумка і Псьол на сході України. А в цей час щасливий батько - тепер уже двох синів - молодий офіцер артилерійських військ із нетерпінням очікував на свою сім’ю в містечку Кохштедт поблизу Десау, де він перебував на військовій службі. З дитячих років Сергій і не мріяв ні про яку іншу освіту окрім військової. Очевидно, на його вибір вплинуло те, що будинок, в якому мешкала його сім’я в місті Суми, знаходився поряд з Вищим командним артилерійським училищем. Сергій змалку полюбляв бігати на подвір’я училища –займатись на спортивному знарядді. Це від нього Євген візьме міцну атлетичну статуру і справжню чоловічу вроду.

Мама Євгена, музикант за фахом, згодом після народження другої дитини повернулась до Німеччини, у військову частину чоловіка. Часто молода жінка, чекаючи вдома на чоловіка і доглядаючи дітей, полюбляла слухати гарну музику, популярні пісні, сама наспівувала за улюбленими виконавцями, і діти частенько засинали під лагідний музичний супровід магнітоли. Це була звичайна сім’я, в якій росли звичайні діти. Брат Владислав, на два роки старший, змалку був для Євгена беззаперечним авторитетом. Проте були вони зовсім різними: Влад - спокійний і врівноважений, Євген – спостережливий і емоційний. З самого раннього дитинства він ніби накопичував у собі різноманітні звуки, що його оточували, любив копіювати співочих птахів, і кожна його дитяча гра супроводжувалась оригінальним звуконаслідуванням, яке вже тоді нагадувало початки вокалізу. Навіть плач малого дитинчати дуже нагадував спів. Фактично співати він почав раніше, ніж говорити, співом він міг виразити будь-які емоції і почуття. Можливо, вже тоді, в ранньому дитинстві у маленького Євгенчика зароджувалось щире уподобання до музики і співу. Згодом воно стане його улюбленим, хоча й не єдиним, захопленням.

Чи сподівались тоді батьки, що в недалекому майбутньому їхній молодший син Євген пронесе,- мов невгасиме полум”я світильника, запаленого від Божої свічі,- через відкриті серця втаємничених у високе мистецтво людей своє осяйне небесне обдарування - чарівний, неповторний, виняткової краси і забарвлення дивовижного тембру високий голос.

У 1987 році родина Яценків повертається до України - на нове місце призначення Сергія в містечко Чорноморське поблизу Одеси, а з 1992 року переїжджає до Южного, де Євген іде в перший клас середньої школи №2.

Молоде затишне містечко на березі Чорного моря, місто портовиків і хіміків, стане колискою Євгенового таланту, першим стартовим майданчиком його творчості.

Рідне місто буде поблажливо спостерігати за його першими дитячими кроками у дорослий світ високого мистецтва, далі – зацікавлено дивуватись його успіхам, радіти його нагородам на численних фестивалях і конкурсах. Сюди, до своїх рідних і друзів він буде повертатися щораз на канікули під час свого навчання в Польщі.

А згодом місто, яке за свою скромну 27-річну історію бачило багатьох відомих співаків України та зарубіжжя, буде захоплено аплодувати юному геніально обдарованому володарю рідкісного голосу - чоловічого сопрано (контра тенору). Молодь міста, звикла до легких сучасних ритмів, буде щораз із задоволенням заповнювати Велику залу Палацу культури “Дружба” і з нетерпінням чекати кожного нового виступу Євгена Яценка. Молоде місто закохалось в його дзвінкий, потужний, наповнений яскравими барвами і відтінками кришталево чистий голос. Він міг би осяяти це місто сяйвом всесвітньої слави, але не встиг.

В дошкільному віці малий Євгенко полюбляв експериментувати зі звуками - співати, схилившись над колодязем або дослухатись до звучання свого голосу в порожній кімнаті. Маленькі самостійні відкриття і спостереження щораз дуже тішили його. Коли йому виповнилось п’ять років, а його старшому брату Владику сім, їхня мама, на той час викладач дитячої школи мистецтв, купує для своїх синів маленький акордеон і починає давати їм уроки гри на цьому інструменті. Це був перший несміливий дотик Євгена до високого мистецтва. На той час заняття співом поки що обмежувались домашніми родинними концертами, на яких співали обидва хлопчики. Цікаво, що через багато років вони знову відновлять свій творчий дует - запишуть, майже жартома, самостійно один із сучасних зарубіжних хітів. Після трагедії цей їхній єдиний скромний експеримент, що зберігся в запису, стане для батьків безмірно дорогим.

Коли Євгену виповнюється десять років, для участі в міському дитячому пісенному конкурсі “Ананас” мама розучує з ним першу пісню – “Гуцулка Ксеня”. Тодішнє журі і не здогадувалось, що згодом талант одного з цих маленьких конкурсантів засяє, як справжній діамант. Лише незбагненна жіноча інтуїція і невичерпна безкорислива любов підказували чутливому серцю матері про особливе обдарування, що є у її молодшого сина. Через рік Євген починає співати у складі вокального ансамблю “Перлини” під орудою Тетяни Яценко при Палаці культури “Дружба” Одеського припортового заводу (місто Южне). Він стає солістом “Перлин”, бере участь у численних концертах ансамблю в місті Южному та за його межами. З цього моменту починається відлік його творчих здобутків як співака.

Дитячий вокальний ансамбль української пісні “Перлини”, був започаткований 10 жовтня 1992 року. А вже в 1997 році йому було присвоєно звання “Народний художній колектив”. За час своєї діяльності колектив постійно оновлювався, на сьогодні він має у складі три вікові групи. Щороку колектив дає свій звітний концерт, програми яких завжди вирізняються різноплановістю і включають не тільки колективне виконання, а й малі форми: соло, дует, тріо. В репертуарі ансамблю є як українські народні, так і пісні сучасних авторів – всього понад сорок творів, окрім цього більше десяти пісень виконуються акапелла, є також цікаві джазові композиції. “Перлини” привертають увагу слухачів своєю індивідуальністю, яскравістю, професійним виконанням, різноманітністю та насиченістю концертних програм. За весь час свого існування колектив здобув лауреатство на восьми всеукраїнських конкурсах - став лауреатом третьої, другої та першої премій. Шість разів ансамбль був лауреатом міжнародних конкурсів-фестивалів, із них чотири рази – лауреатом першої премії. І всі значні досягнення ансамблю нерозривно пов’язані з ім’ям Євгена Яценка, - без сумніву, найобдарованішого соліста цього колективу. Його яскравий талант, артистичні здібності додали нових барв у звучанні ансамблю.

Перший сольний концерт Євгена Яценка, відбувся 4 червня 1997 року в місті Южному. “Пісня на добро” – така була його назва. Від самого початку і до кінця концерту виступи юного співака супроводжувались палкими оплесками. Заповнена зала, в якій були глядачі різного віку – від наймолодших до найстарших, - дуже тепло сприймала народні та сучасні українські пісні, призабуті українські романси, а також пісні южненських авторів, написані спеціально для Євгена. Виконувались усі пісні українською мовою. Особливо сподобались глядачам знамениті “Чорнобривці” (музика В. Верменича, слова М. Сингаївського). В подальшому ця пісня стане лейтмотивом творчого життя Євгена, вона супроводжуватиме його в усі часи. Запам’яталось присутнім прем’єрне виконання пісні “Маленький принц” (музика О.Хворостянка, слова Н.Чамлай). У цьому творі Євгену вдалось органічно поєднатися з відомим образом одноіменної казки Антуана де Сент Екзюпері, передати його глибоку, зовсім не дитячу філософію. В концерті прозвучало чотирнадцять вокальних творів народного, академічного та естрадного жанрів. А 23 квітня 1998 року під час його другого сольного концерту він виконував уже дев’ятнадцять пісенних творів. Окрім занять співом Євген продовжує навчатись грі на акордеоні. У 1997 році як акордеоніст він став лауреатом Всеукраїнського конкурсу-фестивалю “Таланти твої, Україно”. І співав, співав, співав. Все краще і краще.

В період з 1996 по 2002 рік юний співак встиг дати п’ять сольних концертів, став лауреатом семи міжнародних фестивалів, причому на чотирьох із них отримав Гран-прі! Він здобув лауреатство на одинадцяти (!) Всеукраїнських фестивалях мистецтв, де сім разів посідав перше, друге та третє місця. Цікаво, що на четвертому Міжнародному конкурсі-фестивалі “Надежды Европы” (Москва – Сочі) Євген брав участь у трьох номінаціях вокалу: академічний, народний та естрадний. А на Всеукраїнському конкурсі академічного співу “Українське бельканто“ (місто Донецьк) він став володарем спеціального призу “Відкриття фестивалю”.

В 1998 році Одеське державне телебачення після успішного виступу Євгена в телевізійній конкурсно-розважальній програмі “Фант-лото “Надія” на УТ-1 зняло музичний відеофільм про надзвичайно талановитого юного співака. Його незабутнє-вражаючий спів лунав в багатьох містах України: Одеса, Миколаїв, Херсон, Запоріжжя, Донецьк, Суми, Ужгород. В столиці України Києві йому довелось виступати на головній мистецькій сцені нашої країни - в Національному палаці “Україна” – після здобуття третього місця на першому Всеукраїнському конкурсі-фестивалі “Дитячий пісенний вернісаж”. Побував Євген Яценко і за межами України: в Польщі, Болгарії, Росії, Молдові, Німеччині. Він виконував музичні твори українською, польською, російською, англійською, німецькою, латинською, французькою, італійською мовами та на івриті. Всього з одинадцяти до сімнадцяти літ Євген Яценко взяв участь у двадцяти чотирьох різноманітних конкурсах, фестивалях. В сольному репертуарі Євгена - понад шістдесят творів. Такі серйозні творчі здобутки зовсім юної людини просто вражають. Неймовірно! Здається, вони гідні бути занесеними в книгу рекордів Гіннеса.

Викликає також захоплення і серйозний підбір його репертуару. Молодий співак виконував такі відомі вокальні твори, як: “Anytime, anywhere” – із репертуару Сари Брайтман, “Лючія де Лямермур” і “Арія Діви” з культового кінофільму “П’ятий елемент”, “Time to say good bye” – з репертуару Андреа Бочеллі. Цікаво, що удвох зі своїм педагогом – мамою вони завжди підходили до роботи над вокальним матеріалом творчо. Наприклад, “Арія Діви” було вирішено доповнити вокалізом з модуляцією на кварту вгору, що значно прикрасило твір. Не секрет, що в оригіналі найвищі звуки замість співачки виконує комп’ютер, а Євген їх виконав живим голосом. Саме в цьому творі він успішно бере свою найвищу ноту – фа # третьої октави!

“Time to say good bye” Андреа Бочеллі, як відомо, виконує в дуеті з Сарою Брайтман. Євген же виконав обидві партії – сопрано і меццо-сопрано – сам, наклавши власний голос. В репертуарі Яценка були такі складні для виконання твори, як арії з відомих опер: “Рінальдо” Генделя, “Орфей і Еврідіка” Глюка, “Весілля Фігаро” Моцарта, “Любовний напій” Доніцетті, “Фауст” Шарля Гуно.

У нього був добрий смак – разом зі своїми наставниками він добирав лише той матеріал, який би найповніше розкривав його виконавські можливості. Після розлуки з ним ми маємо єдину втіху – слухати відомі вокальні твори у його пречудовому виконанні.

Так буває в житті, що творчі люди, необхідні один одному для розкриття своїх здібностей, завжди виявляються поряд і йдуть пліч-о-пліч однією дорогою. На життєвому шляху винятково обдарованої дитини поряд виявився талановитий вчитель, педагог від Бога, неперевершений наставник, справжній друг і порадник - його мама Тетяна Петрівна. Вона буде поряд із ним завжди. Майже завжди... Напевно, Господнє провидіння з’єднало долі цих двох талановитих людей.

Хто сподівається прочитати лагідні слова про тиху спокійну жінку, той буде розчарований. Ця розповідь - про жінку-тайфун, жінку-вогонь, яка завжди горить сама і запалює своїм жагучим полум’ям всіх довкіл. Іноді потужна енергія, що переповняє її єство, виходить із-під контролю і тоді тим, хто знаходиться поряд, буває нелегко. Але ж переможців не судять. А вона таки перемогла...

Народилась Тетяна на сході України в місті Суми. Її мама, уроджена Ніжинська Владислава Францівна 1930 р.н. – полька за походженням, виросла в сім’ї репресованих за кулацтво. Тож з дитинства разом з родиною їй довелось поневірятись на засланні на північних теренах матінки-Росії. Лише після війни родина змогла повернутись на Україну, оселившись в Житомирській області.

Не зважаючи на те, що мала за плечима три класи початкової школи, Владислава надолужувала упущене настійливим читанням художньої літератури. Це дало їй змогу без спеціальної освіти деякий час працювати в школі. Від природи наділена статною поставою і яскравою вродою, життєлюбка за вдачею, водночас вона вирізнялась природною шляхетністю. Навіть у зрілих літах ця незвичайна жінка привертала до себе зацікавлені погляди перехожих на вулиці. Пані Владислава завжди мала добрий смак, уміла вишукано одягатись, тож і працювала вона більшу частину життя модисткою. Одружившись із сумчанином Петром Примовим, народила йому двох дітей. Молодша - Тетянка, не схожа на маму зовні, перейняла від неї невгамовне життєлюбство, палкий темперамент і впевненість у своїй життєвій позиції. Від свого батька вона взяла дзвінкий потужний голос і любов до пісні. Ці риси Тетяна буде передавати обом своїм синам. Але саме молодший - Євген, успадкувавши яскраві природні здібності,- стане для Тетяни надією її життя.

Свою музичну освіту Тетяна розпочала з навчання в музичній школі по класу акордеон. Але продовжити освіту в рідному місті не було можливості, тож Тетяна вступила до музичного училища в містечку Суджа (нині Російська Федерація), що поблизу Сум. Після закінчення училища вона отримала дві кваліфікації: викладач дитячої музичної школи, керівник оркестру народних інструментів. Їй пощастило працювати викладачем в школі мистецтв при середній школі №18 у місті Суми. Школа ця славилась тим, що працювала за методикою Д. Кабалевського, світоча музичної педагогіки. Відомий композитор і педагог часто відвідував школу, читав спеціальні лекції для вчителів, де навчав їх проводити такі уроки, які б нагадували подорож до казки. Настанови знаменитого композитора-педагога міцно закарбувались у пам’яті молодої вчительки. Вона успішно використовувала їх у своїй педагогічній практиці, в роботі з різноманітними самодіяльними колективами. Проте найбільше успіхів і досягнень їй приніс створений нею вокальний ансамбль “Перлини”, а його соліст Євген Яценко став найяскравішою окрасою цього колективу.

Родинний зв’язок не перешкоджав їхнім заняттям, навпаки – до сина вона була більш вимогливою.

Творча дорога її обдарованої дитини від самого початку не була встелена оксамитами, іноді на цій стежині траплялось колюче терня людської байдужості. А тому кожний новий крок сходинками успіху для свого сина вона попередньо прокладала сама. Потрібна була підтримка багатьох людей – і моральна, і матеріальна. Але часто перед нею поставали мури нерозуміння з боку людей, які за своїм статусом мали б допомагати талановитим дітям. Її переконували в тому, що дитячий голос Євгена під час мутації втратить свою самобутність, а тому не варто докладати стільки зусиль намарно. Але вона не здавалась, бо вірила – і як педагог, і як мама, що її син має унікальні здібності. І вона не помилилась.

Під час мутації вони активно працювали над технікою виконання, Євген продовжував при цьому співати на різноманітних конкурсах, концертах. Його надзвичайно високий голос не лише зберігся, а й зміцнів, набув густого насиченого забарвлення. Фактично його діапазон складав тепер три з половиною октави – від початку малої октави до фа # третьої октави! Унікальність його голосу полягала в тому, що він міг співати не лише сопрано, а й меццо-сопрано, альтом, тенором, баритоном і навіть басом. Але все-таки віддав перевагу сопрано.

Часто обдаровані люди вирізняються не лише неповторною самобутністю, але й притаманною їм багатогранністю. Проте розкрити для людей правдиве сяйво їхнього таланту можна лише завдяки наполегливій праці. Бо ж природні здібності людини – це лише алмаз, який треба належно відгранити. І тоді вже ніхто не пам’ятає первозданність алмазу, а лише бачить чаруюче сяйво діаманту... Це від самого початку добре розуміла Тетяна.

Титанічна спільна праця вчителя і учня не залишилась непоміченою серед людей мистецтва. Після численних здобутих перемог на всіляких дитячих та підліткових конкурсах часто до них підходили викладачі вокалу, цікавились, хто ставив Євгену голос, яким чином вдалось зберегти його після мутації. Дізнавшись, що його мама є водночас його вчителем, цікавились як вона “розігріває” його голосові зв’язки, як розспівує його перед виступом. Іноді, не довіряючи власним вухам, навіть просили хлопця показати горло, начебто там могли побачити щось надзвичайне. Проте нічого особливого не бачили. Надзвичайне було не в горлі – надзвичайне було в душі... А ще надзвичайною була людина, яка вірила в нього завжди – його мама.

Вона вірить в нього і тепер, коли його немає поряд. Це дає наснаги жити, дає сили зробити все можливе і неможливе для того, щоб унікальні записи з голосом її сина стали доступними для поціновувачів високого мистецтва. Тепер їй допомагають більш охоче, принаймні не заважають. Він залишається її надією, і вона продовжує говорити про нього в теперішньому часі.

Незабутній голос Євгена Яценка продовжує зворушувати серця небайдужих до мистецтва людей. Але не тільки їх. За свої неповні двадцять літ він встиг привернути до себе багатьох людей. Його добре серце завжди було чуйним, він вирізнявся скромністю і вихованістю, уважним ставленням до кожного, хто стрічався йому на життєвій дорозі.

Не останню роль у цьому зіграло родинне вогнище, що завжди випромінювало дух добра і любові. Адже від початку закладена була ця сім’я на палкому коханні. У липні 1982 року молода сумчанка Тетяна Примова познайомилась на випускному балу артилерійського училища з одним із найкращих і найвродливіших курсантів – Сергієм Яценком. І закружляв він її у бурхливому вирі танцю. А вже через місяць вони побралися. Тепер ті далекі спомини про гаряче незабутнє літо зігрівають їх поміж колючого холоду розпуки...

Той, хто познайомився ближче з цією родиною, хто хоч раз побував в їхній оселі і занурився в теплий затишок їхньої домівки, розуміє, як цим звичайним батькам вдалось виховати в немилосердно жорстокому світі добрих, відкритих і водночас здібних дітей. Їхня затишна оселя дещо нагадує казкову хатину. Зусиллями батька родини Сергія - талановитого майстра на всі руки – невеличка привітна кухня обладнана незвичними, зробленими з нестандартних матеріалів,меблями, вікна і двері оселі майстерно прикрашені різьбленням. Дерев’яні полиці, покриті вишитими серветками, заставлені українською керамікою. І навіть пригощають тут по-особливому: домашньою горіховою настоянкою, гарячими ковбасками, обпаленими на відкритому вогні. На столі завжди стоять мед та горіхи.

Тут не має модернового євро-ремонту, дорогих розкішних меблів, проте кожний закуточок дому оповідає про близькі серцю події: через різноманітні саморобні, сувеніри, дитячі іграшки. На стінах вітальні - багато фотографій, здебільшого це портрети Євгена, оформлені в цифровому форматі старшим сином Владом - в недалекому майбутньому магістром з комп’ютерних наук. Це він обробив і зібрав у альбоми численні відео- і аудіо-записи виступів Євгена з концертних залів, які часто здійснювались звичайним диктофоном.

А ще в домі багато дисків із записами класичної музики, в якій так кохався Євген. Тепер у цій оселі кожна річ, що освячена його дотиком, нагадує про нього... Він завжди був душею родини, веселим вигадником і їхнім спільним улюбленцем, який умів потішити кожного в їхній дружній сім’ї. Його поважали, до нього дослухались. Часто він полюбляв наспівувати вдома, і його спів – у ванній, чи на кухні - мимоволі заповнював мелодійними звуками простір всієї квартири. Мама іноді переймалась: тихіше, синку, - потурбуєш сусідів. Колись, ще в дитинстві, він навчив підспівувати собі домашнього собаку Джина. Було весело.

Тепер їм усім надто тяжко. Від жорстокої невмолимої дійсності довелось оберігати тяжко хвору бабусю Владиславу – вона так і не дізналась, що її любий онука перейшов у вічність і вже мандрує поза земною осяжністю... А через півроку не стало і самої пані Владислави.

Після трагічної загибелі Євгена до його батьків продовжують надходити з Кракова листи від тих, хто знав його, допомагав йому і встиг полюбити як рідного. Іноді від зовсім сторонніх людей, -тих, хто бодай раз почув його спів. А починався шлях до Кракова зовсім непросто...

Після закінчення Євгеном загальноосвітньої школи в 2002 році постало питання про його подальше навчання. Талановитий юнак з різнобічними інтересами міг би обрати одну із престижних сучасних спеціальностей. Його старший брат Владислав, що закінчив школу з золотою медаллю, на той час вже навчався в Миколаївській філії Національного Університету „Києво-Могилянська Академія” за фахом “Інтелектуальні системи прийняття рішень”. Але Євген, який встиг за юнацькі роки здобути численні перемоги і нагороди за високі вокальні здобутки, вирішив продовжити саме цю дорогу. Спочатку необхідно було знайти талановитих педагогів, здатних розвивати далі його унікальні вокальні здібності. В 2001 році Євгену як стипендіату губернатора Одеської області довелось виступати в знаменитій школі Столярського в Одесі. Пізніше доля звела його з українською примадонною Євгенією Мірошниченко. Після прослуховування вона порадила юнакові, що володів рідкісним чоловічим сопрано, пошукати педагогів у Москві, оскільки на Україні немає школи сопраністів. З навчанням у Москві теж не склалося. Були пропозиції взяти кілька уроків від фонду Л. Казарновської, проте питання з освітою це ніяк не вирішувало.

І лише збіг обставин, а можливо, промисел Божий допоміг Євгену потрапити на прослуховування до Музичної академії в Кракові. Найперша долучилась до цього пані Тетяна Яковлєва, його колишня вчителька, яка виїхала на проживання до Польщі. Вона познайомила родину Яценків зі своїми польськими друзями Мареком і Вандою Лата. Ці винятково добрі з великої літери люди доклали надзвичайно багато зусиль для того, щоб здібний хлопчина з сусідньої України зміг отримати гідну освіту в Краківській академії. Вони опікувались ним, як рідним. підшукували житло для нього, вчили мови, знайомили з Краковом. В квітні 2002 р. завдяки їхнім зусиллям юнак отримав запрошення на прослуховування, а в червні він уже успішно склав вступні іспити до Краківської Музичної академії. Йому довелось прискореним методом опановувати польську мову, всього десять уроків взяв він у свого шкільного учителя А.Долголєтова в місті Южному, а вже через два місяці навчання в Кракові володів польською вільно. Вступ до Музичної академії став визначним кроком у творчій біографії Євгена. Треба було вирішувати питання з оплатою – завдяки благодійникам з Одеського припортового заводу В. Я. Дрібноходу (голова профспілки) та В. С. Горбатко (директор) був оплачений перший семестр. Але вже після першої сесії, яку Євген склав дуже добре, викладач сольного співу професор Сметана долучився до вирішення питання про скасування плати за навчання для талановитого українського юнака. Як педагог з величезним досвідом професор розумів, що такий голос, яким наділив Господь цього скромного юнака, трапляється раз на сто років! Навесні 2003 року професор організував в одній із камерних зал Кракова “Салонік пані Еви” сольний виступ Євгена Яценка, на який були запрошені оперні співаки з Кракова і Варшави. Вони дали гідну оцінку його співу, після чого завдяки особистій наполегливості професора Сметани рада викладачів подала прохання до урядовців про звільнення від оплати та надання стипендії. І скоро питання було вирішене. Активно допомагав у цьому ректор академії пан Кравчинський, з яким у Євгена від початку склались добрі теплі стосунки.

Потрапивши у свої неповні 17 років за кордон, юнакові довелось дуже швидко подорослішати. Сумував за домом, за своєю мамуською, але брав себе в руки, адже з оптимізмом легше долати труднощі. Допомагали мамині науки: перш за все залишатись людиною, бути самим собою, не дивитись на людей згори вниз.

А ще - родина Лата. Пан Марек із задоволенням показував Євгену старовинні храми, відомі театри та музеї, разом вони відвідували різноманітні вистави, експозиції, блукали прегарними околицями міста. Якийсь особливий емоційний зв'язок поєднував цього зрілого чоловіка, архітектора за фахом, із молодою людиною, яка постала перед труднощами дорослого життя, перебуваючи далеко від своєї родини. Подружжя Лата дуже швидко прйняло Євгена за свого, вони полюбили його як сина.

В академії, окрім вокалу та сольфеджіо, Євген вивчає гармонію, історію музики, театральну майстерність, дикцію мовлення, анатомію людського тіла, займається танцями, опановує італійську та німецьку мови. Він бере участь в усіх концертах академії, виступає як в хорі, так і соло. І щораз вражає слухачів своїм голосом.

Йому довірили зіграти одну із провідних ролей у мюзиклі “Вампір”, постановку якого здійснювала Вища театральна школа імені Людвіка Солскєго спільно з Музичною академією. А одного разу йому навіть довелось доповнювати дівочий секстет – він співав у концертному фраку, з трояндою на руці і сприймав це як належне. Це про нього якось сказав, жартуючи, професор Сметана: “стережіться, дівчата - ваш конкурент прийшов!”

Вже на першому курсі навчання у Євгена з’явилось ще одне творче захоплення - він відчув у собі здібності до написання електронної музики. Встиг записати і обробити на комп’ютері кілька реміксів на зарубіжні хіти і написав декілька власних творів. Тепер усі ці записи старанно зібрані і зберігаються на диску.

Проте класика все ж залишалась для нього на першому місці. В жодному разі він не вважав себе зіркою, знав, що треба ще багато вчитись, але на майбутнє прагнув світової слави, хотів бути впізнаваним, співати “заводово”. А ще він мав вдячне серце - дякував Богу за добрих людей, які піклувались про нього як про рідного. І його люди любили теж. Пані Ванда, яка за свою багаторічну педагогічну працю мала багатьох учнів, у своєму інтерв’ю для Краківського радіо назвала його “найкращою дитиною під сонцем”. Колежанки відмічали його надзвичайну скромність, хоча він умів і пожартувати, чудово танцював брейк-данс, встигав навіть займатись на тренажерах, був цікавим співбесідником.

Дуже швидко в Кракові помітили надзвичайно здібного юнака. Телебачення Кракова зняло двадцятихвилинний відеофільм про нього, який демонструвався по всій Польщі. А кореспондент краківського радіо пані Магдалена Вадовска підготувала репортаж про молодого сопраніста. 26 травня 2005 р. в Свято тіла Христового, коли на краківських Скалках сталася трагедія, пані Магда монтувала матеріал до ефіру. Дізнавшись про те, що сталося, вона не змогла продовжувати цю роботу. Проте згодом журналістка планує все-таки подати відпрацьований матеріал до ефіру для Краківського та Варшавського радіо.

Спів Євгена Яценка завжди залишав незабутнє враження у кожного, хто мав щасливу нагоду його почути. Ось які рядки надіслала Євгеновим батькам пані Хелена Потєхіна з Ольштина через місяць після трагедії на Скалках:

“...Такого красивого, потужного, наповненого голосу, як у Євгена, я ніколи не чула. Це був надзвичайний талант, який вдало поєднав у собі божественні вокальні дані, удосконалені школою професора Сметани, і акторські здібності...
Немає сумніву, ім’я Євгена гідне стояти поряд з такими артистами, як Андреас Шолль або Майкл Чейнс... Божественний голос, ангельська душа !..”

Пригадує викладач сольного співу, який вклав у Євгена три роки напруженої праці, професор Академії Войцех Ян Сметана:

“Євген Яценко у неповні 17 літ потрапив на вокально-акторський факультет Музичної академії в Кракові з відмінною оцінкою, яку одержав під час вступних іспитів. Він був моїм студентом по класу сольного співу протягом трьох років.
В його випадку мав місце збіг багатьох обставин, які відкрили перед ним дивовижні перспективи. Я їх перелічу по черзі:
- специфічний цінний вокальний потенціал,
- надзвичайна музикальна чутливість,
- усвідомлення і послідовність в досягненні мети,
- дисциплінованість.
Коротко кажучи, він міг і умів прагнути.
На початку навчання в Академії він з обережністю ставився до деяких продиктованих мною ригоризмів, але з плином часу, – коли він упевнився в їхній правоті і цілеспрямованості – наша співпраця почала приносити дивовижні результати. Про це свідчить хоча б той факт, що в результаті конкурсного відбору, влаштованого Краківською камерною оперою, йому довірили коронну роль у двох творах “Stabat Mater” (“Страдальна Мати” – прим. автора.)- Вівальді і Перголезі. Він проспівав прем’єру в декількох виставах.
Це було величезне досягнення, якщо з одного боку взяти до уваги його молодий вік, а з іншого боку надзвичайну художню зрілість, сформовану за відносно короткий проміжок часу.
Починаючи з першого курсу він брав участь у концертах, організованих Музичною академією в Кракові.
Він був одним із моїх найкращих студентів за сорок років моєї праці і став близькою мені людиною. Він з’явився, немов метеор, промайнув і полетів далі... Ну що ж, обранці богів залишають нас рано...”

Безперечно, головна роль у містерії “Stabat Mater” з усіх творів, які встиг виконати Євген Яценко, залишається його найбільш серйозним досягненням. Вокальний матеріал вистави складався із двох ораторій. Окрім камерного інструментального оркестру у ній брали участь два виконавці – сопрано і контра-тенор, а також два актора. В основу містерії покладені біблійні події. Для виконання головної партії Краківська камеральна опера щороку оголошує конкурс поміж контра-тенорами, і прем’єра завжди відбувається у Великодні свята. Цього разу на виконання ролі було три претенденти. Найкращим виявився Яценко, і саме йому довірили коронну роль у містерії. В інтерв’ю Южненському телебаченню директор камеральної опери пан Вацлав Янковскі розповів, що часу на підготовку було зовсім мало, а партія надто складна, Євген працював над вокальним матеріалом разом зі своїм викладачем –професором Сметаною, і результат виявився приголомшливим. Юний вік співака не завадив йому чудово виконати глибоко драматичну роль, адже це талант від Господа. Скрізь, де відбувались прем’єрні вистави, після завершення публіка, стоячи, нагороджували виконавців гучними нескінченними оплесками, вигуками “Браво!”, ще і ще викликаючи солістів на поклін. Пан Янковскі планував показати виставу ще й на Різдво, був дуже задоволений співпрацею з Євгеном.

На першій прем’єрній виставі, дійство якої відбувалося у костьолі 5 березня 2005 р., поміж глядачами була й мати головного соліста – пані Тетяна, яка спеціально приїхала з України. Нещодавно син розповідав їй по телефону про оголошення конкурсу, про те як складно було працювати над роллю. Майже в останню мить чутливе материнське серце підказало їй єдино правильне рішення – треба їхати! Вона слухала неземні звуки, які відлунювали, здавалось, від самого неба, розсипались, мов дорогоцінний кришталь довкіл, і думала лише одне: “Невже це співає мій син?!” Тоді вона ще не знала, що бачиться з ним востаннє...

Він стояв на порозі всесвітнього визнання, майбутня слава була неминучою для нього, як день після ночі, як літо після весни. Для цього в нього було все: унікальні здібності, вміння берегти і плекати свою винятковість, наполегливість у постійному творчому зростанні, надійно закладені підвалини необхідних знань, а ще – справжня чоловіча врода та фізична довершеність. В ньому дивним чином поєднувались юначе завзяття і цілком сформована доросла працездатність та самодисципліна. Він був готовий не просто відтворювати існуюче, але й творити нове. Маленькому Принцу більше не потрібно було шукати “свого” композитора і чекати на “свою” пісню, бо всі найкращі твори, написані для чоловічого сопрано, могли б бути виконані ним. Невблаганна доля вирішила інакше. То ж нехай хоч у потойбіччі заслужене визнання наздожене його. Адже слухати його голос – це значить піднестись душею до самого Господа.

• 1;Фрагмент из интервью Евгения для радио "Kraków";;;;phoenix1_1.mp3
• 2;Ариетта;;Де Люка;;
• 3;Ария Керубино;(из оперы "Свадьба Фигаро");В. А. Моцарт;;
• 4;Ария №2 "Et exultavit";(из "Magnificat");И. С. Бах;;phoenix1_4.mp3
• 5;Романс Зибеля;(из оперы "Фауст");Ш. Гуно;;phoenix1_5.mp3
• 6;Ария Орфея;(из оперы "Орфей и Эвридика");К. Глюк;;
• 7;Ария Анниуса;(из "La cremeza di Tito");В. А. Моцарт;;
• 8;Колядка "Przybieżeli do Betlejem pasterze";(в дуэте с Яном Шляхтой);;;
• 9;Хотел бы в единое слово;;П. И. Чайковський;;
• 10;Русская народная песня "Калинка";;;;phoenix1_10.mp3
• 11;Я встретил Вас;;М. И. Глинка;;
• 12;Колокольчик;;А. Гурилёв;;
• 13;Неаполитанская нар. песня "Sorento";;;;
• 14;Неаполитанская нар. песня "Sole mio";;;;phoenix1_14.mp3
• 15;Романс Немарино;(из оперы "Любовный напиток");Г. Доницетти;;phoenix1_15.mp3
• 16;Фрагмент из интервью Евгения для радио "Kraków";;;;phoenix1_16.mp3

• 1;Фрагмент из интервью Евгения для радио "Kraków";;;;phoenix2_1.mp3
• 2;Речитавив и ария;(из оперы "Ринальдо");Г. Ф. Гендель;;
• 3;Ария №2 "Et exultavit";(из "Magnificat");И. С. Бах;;
• 4;Pastorałka - "Jam jest dudka Jezusa małego";;;;phoenix2_4.mp3
• 5;"Portamento";;Н. Ваццай;;
• 6;"Acciaccatura";;Н. Ваццай;;
• 7;"Carmina Burana", партия Лебедя;;К. Офф;;phoenix2_7.mp3
• 8;"Stabat Mater", №4, ария;;Дж. В. Перголези;;
• 9;"Stabat Mater", №7, ария;;Дж. В. Перголези;;phoenix2_9.mp3
• 10;"Stabat Mater", №10, ария;;Дж. В. Перголези;;phoenix2_10.mp3
• 11;Ария Зибеля;(из оперы "Фауст");Ш. Гуно;;
• 12;Ариетта;;Дж. Кариссими;;phoenix2_12.mp3
• 13;"Я тебе ничего не скажу...";;П. И. Чайковський;;phoenix2_13.mp3
• 14;Чичестерский псалм;(с хором и оркестром Краковской муз. академии);Л. Бернштайн;;fantastic.mp3
• 15;Отрывок из песни "Time to say goodbye";(из реп. Андреа Бочелли);;;phoenix2_15.mp3
• 16;Фрагмент из интервью Евгения для радио "Kraków";;;;phoenix2_16.mp3

• 1;Трек 1;;;;sm1.mp3
• 6;Трек 6;;;;sm6.mp3
• 7;Трек 7;;;;sm7.mp3
• 12;Трек 12;;;;sm12.mp3
• 13;Трек 13;;;;sm13.mp3
• 15;Трек 15;;;;sm15.mp3
• 17;Трек 17;;;;

• 1;"Lucia Di Lammermoor" та "The Diva Dance";(з кінофільму "П'ятий елемент") Виконано 23.03.2002 р. в ПК "Дружба" ОПЗ, м. Южне;;;
• 2;Речитатив і арія з опери "Рінальдо";Виконано 07.01.2003 р. в ПК "Дружба" ОПЗ, м. Южне;Г. Ф. Гендель;;
• 3;Ave Maria;Виконано 07.01.2002 р. в ПК "Дружба" ОПЗ, м. Южне;Дж. Каччині;;
• 4;Anytime, anywhere;(з реп. Сари Брайтман) Виконано 07.01.2002 р. в ПК "Дружба" ОПЗ, м. Южне;;;
• 5;Танець "Ангели" на тему Ave Maria (Дж. Каччині);Виконано народним танцевальним ансамблем "Альянс" (БТДЮ, м. Южне) 04.07.2005 р. в ПК "Дружба" ОПЗ, м. Южне;;;

• 1;VS 7Б;;;;gen_7b.mp3
• 2;Melody;;;;gen_melody.mp3
• 3;Merry Christmas;;;;
• 4;Optimistic;;;;gen_optimistic.mp3
• 5;Reset;;;;
• 6;To Robert Miles;;;;gen_robert_miles.mp3
• 7;East;;;;
• 8;D & B;;;;
• 9;Shape of My Heart;(remake теми Стінга);;;
• 10;The Battle Field;;;;
• 11;Jazz Second;;;;gen_jazz_second.mp3
• 12;They Have Fallen Out;;;;gen_fallen_out.mp3
• 13;Nice Day;;;;gen_nice_day.mp3
• 14;The Mystery Around Me;;;;gen_mystery.mp3
• 15;Astir;;;;gen_astir.mp3

• 1;Україна;;Т. Петриненко;;5e_ukraina.mp3
• 2;Хотел бы в единое слово;;П. Чайковський;;5e_hotel_by.mp3
• 3;Арія Орфея з опери "Орфей та Евридика";;К. Глюк;;5e_orpheus.mp3
• 4;Речитатив і арія з опери "Рінальдо";;Г. Ф. Гендель;;
• 5;Пам;;Флорен Фантьї;;5e_caruso.mp3
• 6;Ave Maria;;Дж. Каччині;;5e_ave_maria.mp3
• 7;Time to say goodbye;(з реп. Андреа Бочеллі);;;
• 8;Rapsodia;(з реп. Андреа Бочеллі);;;rhapsody56.mp3
• 9;"Lucia Di Lammermoor" і "The Diva Dance";(з кінофільму "П'ятий елемент");;;5element.mp3
• 10;Anytime, anywhere;(з реп. Сари Брайтман);;;adajio56.mp3

• 1;Чорне море;;О. Хворостянко;Г. Блакитна;
• 2;Рідне місто;;О. Хворостянко;Г. Блакитна;
• 3;Русалка-чарівниця;;О. Хворостянко;Н. Чамлай;prince_rusalka.mp3
• 4;Маленький принц;;О. Хворостянко;Н. Чамлай;prince_prince.mp3
• 5;Танго мрії;;І. Заіченко;П. Будько;prince_tango_mrii.mp3
• 6;Кружевные сказки;;Є. Чічков;Ч. Пляцьковський;
• 7;Три белых коня;;Є. Крилатий;Л. Дервеньов;prince_3_belyh_konia.mp3
• 8;Самба белого мотылька;(з реп. Валерія Меладзе);;;
• 9;День рожденья;;І. Ніколаєв;;
• 10;Podzielmy się rolami;(польських авторів);;;prince_roli.mp3
• 11;Рідна мати моя;;П. Майборода;О. Малишко;
• 12;Чорнобривці;;В. Верменич;М. Сингаївський;prince_chornobryvci.mp3
• 13;Батьківщини річенька маленька;;М. Колодочка;Н. Мовчан-Карпусь;
• 14;Скворцы прилетели;;І. Дунаєвський;М. Матусовський;
• 15;Выходили красны девицы;(руська народна пісня);;;prince_krasny_devicy.mp3
• 16;Матросская мама;;Р. Хозак;Є. Аграмович;
• 17;Ave Maria;;Дж. Каччіні;;
• 18;Господи, помилуй нас;;Т. Петриненко;;
• 19;Христос воскрес;;О. Хворостянко;К. Підлісна;
• 20;Гуцулка Ксеня;;М. Савицький;;prince_ksenia.mp3
• 21;Пісня на добро;;І. Каравиць;Ю. Рибчинський;prince_na_dobro.mp3

• 1;Con te partiró;(з реп. Андреа Бочеллі);;;
• 2;Калинка;(руська народна пісня);;;2001_kalinka.mp3
• 3;Ганзя;(українська народна пісня);;;2001_ganzia.mp3
• 4;Минуло літо;;Герасимов;Л. Попернатський;
• 5;Польова лілея;;Н. Чамлай;В. Петровський;2001_lileya.mp3
• 6;Одесса, моя ненаглядная;(з реп. Л. Утьосова);;;
• 7;Chatanooga Choo-choo;;МакГордон;Х. Варен;2001_chatanooga.mp3
• 8;Колокольчик;;А. Гурільов;;2001_kolokolchik.mp3
• 9;Баркарола;;Л. Штольберг;Шуберт;
• 10;Повернись в Соренто;;Chiaramelo;E. de Curtis;
• 11;Пам'яті Карузо;;Флорен Фантьї;;
• 12;Дует;(з реп. Алсу, виконує з А. Семеновою);;;
• 13;Журавлиний ключ;(виконує з А. Семеновою);І. Поклад;Ю. Рибчинський;
• 14;Anytime, anywhere;(з реп. Сари Брайтман);;;
• 15;"Lucia Di Lammermoor" і "The Diva Dance";(з кінофільму "П'ятий елемент");;;
• 16;Rapsodia;(з реп. Андреа Бочеллі);;;

Его короткая, освящённая божественной искрой, наполненная неземным небесным пением жизнь напоминает яркую вспышку новой далёкой звезды. Её отделяют от нас тысячи световых лет, но звёздное сияние светит в глубину каждого неравнодушного сердца, зажигает в нём свет добра и любви. Его творческий путь был связан с Украиной и Польшей, с этими двумя близкими для него странами связаны начало и конец его жизни. Он прожил всего двадцать неполных лет. Хочется верить, что неожиданная трагическая смерть стала для него не приговором, а наградой за то неземное счастье, которое он подарил каждому, кого пленило его пение. Он прожил безумно насыщенную разными яркими событиями жизнь и успел сделать очень много, чтобы оставаться и дальше среди грешных мира сего... Уникальность его голоса состоит не только в том, что он владел мощным, чрезвычайно красивым сопрано и мог брать фа# третьей октавы, но и потому, что он мог свободно петь баритоном и басом. Но именно его сопрано захватывало густой, волшебной окраской. Вначале он был для нас просто Маленьким Принцем, мы надеялись увидеть его Королём пения. И хоть не успела подхватить его на своё крыло мировая слава, несомненно, он ещё займёт среди гениев вокала видное место, назначенное ему одному свыше. Только никто не знает, как долго этого ждать. Нам, тем кому посчастливилось слышать его незабываемый голос, хочется, чтобы это случилось как можно раньше, ибо не удерживают свет под накрытым зажжёным светильником. Его удивительный голос способен вознести к небесам не одно сердце. В этом было и остаётся его земное призвание.

Запомните это имя – его звали Евгений Яценко.

Прах Евгения Яценко похоронен в Кракове на живописном Салваторском кладбище, которое находится при алее Дж. Вашингтона, ведущей на холм Тадеуша Костюшки.

9 августа 1985 года в семье Сергея и Татьяны Яценко появился на свет Божий второй ребёнок – ещё один мальчик, которого назвали Евгением. Свершилось это в городе Сумы, который расположен на реках Сумка и Псёл на востоке Украины. А в это время счастливый отец (теперь уже двух сыновей) молодой офицер артиллерийских войск с нетерпением ждал свою семью в городе Кохштед неподалёку от Десау, где он служил в войсках Советского Союза. С детских лет Сергей и не думал ни о каком другом образовании, кроме как о военном. Очевидно, на его выбор повлияло то, что дом, в котором жила его семья в городе Сумы, находился рядом с Высшим командным артиллерийским училищем. Сергей с детства любил бегать на его территорию – заниматься на спортивных снарядах. Это от него Женя получит мощное атлетическое сложение и настоящую мужскую красоту.

Мама Жени, музыкант по профессии, вскоре после рождения второго ребёнка вернулась в Германию, в воинскую часть к мужу. Часто молодая женщина, ожидая дома мужа и ухаживая за детьми, любила слушать хорошую музыку, популярные песни, сама напевала их вместе с любимыми исполнителями, и дети часто засыпали под спокойное музыкальное сопровождение магнитолы. Это была обычная семья, в которой росли обычные дети. Брат Владислав, старший на два года, с детства был для Жени неопровержимым авторитетом. Однако были они совсем разными: Влад – спокойным и уравновешенным, Женя – наблюдательным и эмоциональным. Сызмальства он как губка впитывал в себя различные звуки, которые окружали его, любил копировать певчих птиц, и каждая детская игра его сопровождалась оригинальными звукоподражаниями, которые уже тогда напоминали элементы вокала. Даже плач маленького ребёнка очень напоминал пение. Фактически петь он начал раньше, чем говорить, пением он мог выразить какие-либо эмоции и чувства. Возможно, уже тогда, в раннем детстве, у маленького Женечки зарождалось искреннее стремление к музыке и пению. Впоследствии оно станет его любимым, хоть и не единственным, увлечением.

Надеялись ли тогда родители, что в недалёком будущем их младший сын Евгений пронесёт как негаснущее пламя, возгоревшееся от Божьей свечи, через открытые сердца влюблённых в высокое искусство людей свой сияющий дар – волшебный, неповторимый, исключительной красоты и яркости удивительного тембра высокий голос.

В 1987 году семья Яценко возвращается в Украину на новое место назначения Сергея в посёлок Черноморское неподалёку от Одессы, а с 1992 года переезжает в Южный, где Евгений идёт в первый класс средней школы №2.

Молодой уютный городок на берегу Чёрного моря, город портовиков и химиков, станет колыбелью таланта Евгения, первой стартовой площадкой его творчества. Родной город будет снисходительно наблюдать за его первыми детскими шагами во взрослый мир высокого искусства, дальше – заинтересованно удивляться его успехам, радоваться его наградам на многочисленных фестивалях и конкурсах. Именно в этот город, к своим родным и друзьям, он будет возвращаться каждый раз на каникулы во время своей учёбы в Польше.

А вскоре Южный, который за свою 27-летнюю историю видел многих известных украинских и зарубежных певцов, будет восторженно аплодировать юному гениально одарённому обладателю редкостного голоса – мужского сопрано (контратенору).

Молодёжь города, привыкшая к лёгким современным ритмам, будет каждый раз заполнять большой зал дворца культуры «Дружба» и с нетерпением ждать выступления Евгения Яценко. Молодой город влюбился в его звонкий, мощный, наполненный яркими красками и оттенками кристально чистый голос. Он мог бы озарить этот город сиянием всемирной славы, но не успел.

В дошкольном возрасте маленькому Женечке нравилось экспериментировать со звуками – петь, наклонившись над колодцем, или прислушиваться над звучанием своего голоса в пустой комнате. Маленькие самостоятельные открытия и наблюдения всегда радовали его. Когда ему исполнилось пять лет, а его старшему брату Владику семь, их мать (в то время преподаватель детской школы искусств) купила для своих сыновей маленький аккордеон и начала давать уроки игры на инструменте. Это было первое несмелое прикосновение Евгения к высокому искусству. В то время занятие вокалом ограничивалось только лишь домашними семейными концертами, на которых пели оба мальчика. Интересно, что через много лет они снова возобновят свой творческий дуэт – запишут (почти шутя) самотоятельно один из зарубежных хитов. После трагедии этот их единственный скромный эксперимент, сохранившийся в записи, станет для родителей безмерно дорогим.

Когда Жене исполнилось десять лет, для участия в городском детском песенном конкурсе «Ананас» мама разучивает с ним первую песню – «Гуцулка Ксеня». Жюри этого конкурса ещё и не догадывалось, что со временем талант одного из этих маленьких конкурсантов засияет как настоящий бриллиант. И только непостежимая женская интуиция, бесконечно бескорыстная любовь подсказали чуткому сердцу матери об особенном таланте, который есть у ее младшего сына. Через год Евгений начинает петь в составе вокального ансамбля «Пэрлыны» под руководством Татьяны Яценко при дворце культуры «Дружба». Он становится солистом «Пэрлын», участвует в многочисленных концертах ансамбля в городе Южном и за его пределами. С этого момента начинается отсчёт его творческих достижений как певца.

Деткий вокальный ансамбль украинской песни «Пэрлыны» был основан десятого октября 1992 года, а уже в 1997 году ему было присвоено высокое звание «Народный вокальный коллектив». За время своей деятельности коллектив постоянно обновлялся. Сегодня в его составе три возрастные группы. Ежегодно коллектив даёт отчётный концерт, программы которого всегда отличаются разноплановостью и включают в себя не только коллективное исполнение, а и малые формы: соло, дуэт, трио. В репертуаре ансамбля есть как украинские народные, так и песни современных авторов – всего порядка сорока произведений, кроме того, больше десяти песен исполняется акапелла, есть также интересные джазовые композиции. «Пэрлыны» привлекают внимание слушателей своей индивидуальностью своей неповторимостью, профессиональным исполнением, разнообразием и насыщенностью концертных программ. За время своего существования коллектив стал лауреатом на восьми всеукраинских конкурсах – обладателем третьих, вторых и первых премий. Шесть раз ансамбль был лауреатом международных конкурсов-фестивалей, из них четыре раза – лауреатом первой премии. И все значительные достижения ансамбля неразрывно связаны с именем Евгения Яценко, – несомненно, самого одарённого солиста этого коллектива. Его яркий талант, артистические способности добавили новые краски в звучание ансамбля.

Первый сольный концерт прошёл 4 июня 1997 года в городе Южном. «Пiсня на добро» – таким было его название. С самого начала и до конца концерта выступление юного певца сопровождалось громкими аплодисментами. Переполненный зал, в котором были зрители разного возраста – от мала до велика, – очень тепло принимал призабытые украинские песни, а также песни южненских авторов, написанные специально для Евгения. Все песни исполнялись на украинском языке. Особенно понравились зрителям знаменитые «Чернобривцi» (муз. В.Верменича, сл. М.Сингаивского). В дальнейшем эта песня станет лейтмотивом творческого пути Евгения, она будет сопровождать его во все времена. Запомнилось присутстсвующим премьерное исполнение песни «Маленький принц» (муз. О.Хворостянко, сл. Н.Чамлай). В этом произведении Евгению удалось органично слиться с известным образом одноимённой сказки Антуана де Сент-Экзюпери, передать его глубокую, совсем не детскую философию. В концерте прозвучало 14 вокальных произведений народного, академического и эстрадного жанров. А 23 апреля 1998 года во время его второго сольного концерта он исполнял уже 19 песенных произведений. Кроме занятий вокалом, Евгений продолжал обучение игре на аккордеоне. В 1997 году как аккордеонист он стал лауреатом Всеукраинского конкурса фестиваля «Таланты твои, Украина». И пел, пел, пел. Всё лучше и лучше.

В период с 1996 по 2002 год юный певец успел дать пять сольных концертов. Стал лауреатом семи международных фестивалей, причём на четырёх из них получил гран-при! Он стал лауреатом (на одиннадцати!) всеукраинских фестивалях искусств, где семь раз занимал первое, второе и третье места. Примечательно, что на ІV Международном конкурсе-фетивале «Надежды Европы» (Москва-Сочи) Евгений выступал в трёх номинациях вокала: академический, народный и эстрадный. А на Всеукраинском конкурсе академического пения «Украинское бельканто» (г.Донецк) он стал обладателем специального приза «Открытие фестиваля».

В 1998 году Одесское государственное телевидение после успешного выступления в телевизионной конкурсно-развлекательной программе «Фант-лото «Надія» на УТ-1 сняло музыкальный видеофильм о необыкновенно талантливом певце. Его незабываемый, ошеломляющий голос звучал во многих городах Украины: Одесса, Николаев, Херсон, Запорожье, Донецк, Сумы, Ужгород. В столице Украины, Киеве, ему пришлось выступать на главной сцене страны – в Национальном дворце «Украина» (после победы на І Всеукраинском конкурсе-фестивале «Детский песенный вернисаж», он занял третье место). Побывал Евгений Яценко и за пределами Украины: в Польше, Болгарии, Росси, Молдове, Германии. Он исполнял музыкальные произведения на украинском, русском, польском, английском, немецком, французском, итальянском языках, а также на латыни и иврите. Всего с одиннадцати до семнадцати лет Евгений Яценко принял участие в 24 разнообразных конкурсах-фестивалях. В сольном репертуаре Евгения свыше шестидесяти произведений. Такие серьёзные творческие достижения совсем юного человека просто поражают. Невероятно!!!

Вызывает также восторг и серьёзный подбор его репертуара. Молодой певец исполнял такие вокальные произведения, как: «Anytime, anywhere» из репертуара Сары Брайтман, «Лючия де Лямермур» и «Ария Дивы» из культового фильма «Пятый элемент», «Time to say good bye» из репертуара Андреа Бочелли. Интересно, что вдвоём со своим педагогом–мамой – они всегда подходили к работе над вокальным материалом творчески. Например, «Anytime, anywhere» решили дополнить вокализом с модуляцией на кварту вверх, что значительно украсило произведение. Не секрет, что в оригинале «Арии Дивы» высокие ноты вместо певицы исполняет компьютер, а Евгений их исполнил живым голосом. Именно в этом произведении он берёт свою наивысшую ноту – фа# третьей октавы! «Time to say good bye» Андреа Бочелли, как известно, исполняет с Сарой Брайтман. Евгений же исполнил обе партии – сопрано и меццо-сопрано – сам, наложив собственный голос. В репертуаре Яценко были такие сложные для исполнения прооизведения, как арии из известных опер: «Ринальдо» Генделя, «Орфей и Эвридика» Глюка, «Женитьба Фигаро» Моцарта, «Любовный напиток» Доницетти, «Фауст» Шарля Гуно.

У него был прекрасный вкус – вместе со своими наставниками он отбирал лишь тот материал, который в полной мере раскрывал его исполнительские возможности. После разлуки с ним мы имеем единственное утешение – слушать вокальные произведения в его прекрасном исполнении.

Так бывает в жизни, что творческие люди необходимые друг друга для раскрытия своих способностей, всегда оказываются рядом и идут плечом к плечу одной дорогой. На жизненном пути исключительно одарённого ребёнка рядом появился талантливый учитель, педагог от Бога, непревзойдённый наставник, настоящий друг и советчик – его мать Татьяна Петровна. Она будет с ним всегда. Почти всегда... Наверное, провидение Господне соединило судьбы этих двух талантливых людей.

Кто надеется прочитать ласковые слова о тихой спокойной женщине, тот будет разочарован. Этот рассказ – о женщине-тайфуне, женщину-огне, которая всегда горит сама и зажигает своим стратсным пламенем всех вокруг. Иногда мощная энергия, переполняющая её естество, выходит из-под контроля, и тогда тем, кто находится рядом, бывает нелегко. Но победителей не судят. А она таки победила...

Родилась Татьяна на востоке Украины в городе Сумы. Её мать, Нежинская Владислава Францевна, 1930 г.р., полька по происхождению, выросла в семье репрессированных кулаков. С детства ей пришлось скитаться по северным границам России. Лишь после войны семья смогла вернуться в Украину, поселившись в Житомирской области.

Не обращая внимания на три класса начальной школы, Владислава навёрстывала упущенное настойчивым чтением художественной литературы. Это дало ей возможность некоторое время без специального образования работать в школе. Видная и красивая от природы, оптимист по характеру, она обладала естественной интеллигентностью. Даже в зрелом возрасте эта необычная женщина обращала на себя внимание прохожих на улице. Пани Владислава имела утончённый вкус, умела изысканно одеваться, поэтому и большую часть жизни работала модисткой. Выйдя замуж за сумчанина Петра Примова, родила двоих детей. Младшая Татьяна – не похожа на маму внешне, переняла от неё безудержное жизнелюбие, темперамент и уверенность в своей жизненной позиции. От своего отца она взяла звонкий могучий голос и любовь к песне. Эти черты Татьяна передаст обоим своим сыновьям. Но именно младший, Женя, унаследовавший яркие природные способности, – станет для Татьяны надеждой её жизни. Своё специальное образование Татьяна начала в музыкальной школе по классу аккордеона. Но продолжить образование в родном городе не было возможности, поэтому она поступила в музыкальное училище в городе Суджа (ныне Российская Федерация), недалеко от Сум. По окончании училища она получила две квалификации: преподаватель детской музыкальной школы, руководитель оркестра народных инструментов. Ей повезло работать преподавателем в школе искусств при средней школе №18 города Сумы. Школа эта славилась тем, что работала по методике Д.Кабалевского – светоча музыкальной педагогики. Известный композитор и педагог часто посещал школу, читал специальные лекции для учителей, в которых обучал их проводить такие уроки, которые напоминали бы путешествие в сказку. Напутствия знаменитого композитора-педагога прочно укоренились в памяти молодой учительницы. Она успешно использовала их в своей педагогической практике, в работе с разнообразными самодеятельными коллективами. Но наибольший успех ей принёс созданный ею вокальный ансамбль «Жемчужины». А его солист Евгений Яценко стал ярчайшим украшением этого коллектива.

Семейные связи не мешали их занятиям, наоборот, к сыну она была более требовательна.

Творческий путь её одарённого ребёнка с самого начала не был устлан бархатом. Иногда на этой тропе встречался колючий терновник человеческого равнодушия. Поэтому каждый новый шаг по ступенькам успеха для своего сына она предварительно прокладывала сама. Нужна была поддержка многих людей – и моральная, и материальная. Но часто пред нею вставали стены непонимания со стороны людей, которые в силу своего положения должны были помогать талантливым детям. Её убеждали в том, что детский голос Евгения во время мутации потеряет свою самобытность, а потому не стоит вкладывать столько усилий напрасно. Но она не сдавалась, ибо верила – и как педагог, и как мать, что сын её имеет уникальные способности. Да, она не ошиблась.

Во время мутации они активно работали над техникой исполнения, Евгений продолжал при этом выступать в различных конкурсах, концертах. Его необыкновенно высокий голос не только сохранился, но и окреп, приобретя густую, насыщенную окраску. Фактически, его диапазон сотавлял три с половиной октавы – от начала малой октавы до фа# третьей октавы. Уникальность его голоса была в том, что он мог петь не только сопрано, а и меццо-сопрано, альтом, тенором, баритоном и даже басом. Но всё-таки отдавал предпочтение сопрано.

Часто одарённые люди отличаются не только неповторной самобытностью, а и свойственной им многогранностью. Но раскрыть для этих людей сияние их таланта может только усердный труд, потому что природные способности человека – это только алмаз, требующий должной огранки. И тогда уже никто не помнит первозданность алмаза, только видит чарующее сияние бриллианта... Это с самого начала понимала Татьяна.

Титанический совместный труд учителя и ученика не остался незамеченным среди людей искусства. После многочисленных побед на всевозможных детских и подрастковых конкурсах часто к ним подходили преподаватели вокала, интересовались, кто ставил Евгению голос, каким образом удалось сберечь его после мутации. Узнав, что его мать является одновременно и учителем, интересовались, как она разогревает его голосовые связки, как распевает его перед выступлением. Иногда не веря собственным ушам, даже просили показать горло, как будто там могли увидеть что-то необыкновенное. Но ничего особенного не видели. Необыкновенное было не в горле – необыкновенное было в душе... А ещё – необыкновенным был человек, который верил в него всегда – его мать.

Она верит в него и теперь, когда его нет рядом. Это даёт стимул жить, даёт силы сделать всё возможное и невозможное для того, чтобы уникальные записи с голосом её сына стали доступными для ценителей высокого искусства. Теперь ей помогают охотнее, по крайней мере, не мешают. Он остаётся её надеждой, и она продолжает говорить о нём в настоящем времени.

Незабываемый голос Евгения Яценко продолжает волновать сердца неравнодушных к искусству людей. Но не только их. За свои неполные двадцать лет он успел привлечь к себе внимание многих людей. Его доброе сердце всегда было чутким, он отличался скромностью и воспитанностью, внимательным отношением к каждому, кто встречался ему на жизненном пути.

Не последнюю роль в этом сыграл в этом семейный очаг, который всегда излучал дух добра и любви. Ведь изначально основана была эта семья на пламенной любви. В июле 1982 года молодая сумчанка Татьяна Примова познакомилась на выпускном балу артиллерийского училища с одним из лучших и красивых курсантов – Сергеем Яценко. И закрутил он её в бурном вихре танца. А уже через месяц они поженились. Теперь те далёкие воспоминания о горячем незабываемом лете согревают их в колючем холоде отчаяния...

Тот, кто познакомился ближе с этой семьёй, кто хоть раз побывал в их доме и окунулся в тёплую атмосферу их очага, понимает, как этим обычным родителям удалось воспитать в немилосердно жестоком мире добрых, открытых и одновременно способных детей. Их уютный домик чем-то напоминает сказочную избушку. Усилиями главы семьи Сергея – талантливого мастера на все руки – небольшая приветливая кухня обставлена необычной, сделанной из нетрадиционных материалов мебелью; окна и двери дома украшены резьбой. Деревянные полки укрыты вышитыми салфетками и заставлены украинской керамикой. И даже угощают здесь по-особенному: домашней ореховой настойкой, горячими колбасками, обжаренными на открытом огне. На столе всегда стоят мёд и орехи.

Тут нет современного евроремонта, дорогой роскошной мебели, зато каждый уголок дома рассказывает о близких сердцу событиях – через разнообразные самодельные предметы, сувениры, детские игрушки. На стенах гостиной – много фотографий, в основном это портреты Евгения, оформленные в цифровом формате старшим братом Владом – магистром компьютерных наук. Это он обработал и собрал в альбомы многочисленные видео- и аудиозаписи выступлений Евгения из концертных залов, которые часто делали с помощью обычного диктофона.

А ещё в доме много дисков с записями классической музыки, в которую был так влюблён Евгений. Теперь в этом доме каждая вещь, которая освящена его прикосновением, напоминает о нём... Он всегда был душой семьи, весёлым изобретателем и их общим любимцем, который умел развеселить каждого в их дружной семье. Его уважали, к нему прислушивались. Часто он любил напевать дома, и его пение – в ванной или на кухне – невольно заполняло мелодичными звуками пространство всей квартиры. Мама иногда спохватывалась: Тише, сыночек, побеспокоишь соседей. Когда-то, ещё в детстве, он научил подпевать себе домашнего пса Джина. Было весело.

Теперь им всем очень тяжело. От жестокой, неумолимой действительности пришлось оберегать тяжелобольную бабушку Владиславу – она так и не узнала, что её дорогой внук отошёл в вечность и уже путешествует вне земного осязания... А через полгода не стало и самой пани Владиславы.

После трагической гибели Евгения к его родителям продолжают приходить из Кракова письма от тех, кто знал его, помогал ему и успел полюбить как родного. Иногда от совсем посторонних людей, тех, кто хоть раз услышал его пение. А начинался путь в Краков совсем не просто...

После окончания Женей общеобразовательной школы в 2002 году встал вопрос о его дальнейшем обучении. Талантливый юноша з разнооборазными интересами мог бы выбрать одну из престижных современных специальностей. Его старший брат Владислав, который окончил школу с золотой медалью, в то время уже учился в Николаевском филиале Национального университета «Киево-Могилянская академия» по специальности «Интеллектуальные системы принятия решений». Но Евгений, который успел за юношеские годы одержать многочисленные победы и получить престижные награды за высокие вокальные достижения, решил продолжить именно эту дорогу. Сначала необходимо было найти талантливых педагогов, способных развивать далее его уникальные вокальные способности. В 2001 году Евгению как стипендиату губернатора Одесской области довелось выступать в знаменитой школе Столярского в Одессе. Позже судьба свела его с украинской примадонной Евгенией Мирошниченко. После прослушивания она посоветовала юноше, владеющему редкостным мужским сопрано, поискать педагогов в Москве, так как в Украине нет школы сопранистов. С обучением в Москве тоже не сложилось. Были предложения взять несколько уроков от фонда Л.Казарновской, однако вопрос, связанный с образованием, это никак не решало.

И лишь стечение обстоятельств, а может, Божий промысел помог Евгению попасть на прослушивание в Краковскую музыкальную академию. Самой первой приложила руку к этому пани Татьяна Яковлева, его бывшая учительница, которая выехала на потоянное проживание в Польшу. Она познакомила семью Яценко со своими польскими друзьями Мареком и Вандою Лата. Эти исключительно добрые с большой буквы люди приложили немало усилий для того, чтобы способный парень из соседней Украины смог получить достойное образование в Краковской академии. Они заботились о нём, как о родном, подыскивали жильё для него, учили языку, знакомили с Краковом. В апреле 2002 года благодаря их усилиям юноша получил приглашение на прослушивание, а в июне он уже успешно сдавал экзамены в Краковскую музыкальную академию. Ему пришлось ускоренным методом овладевать польским языком: всего десять уроков он взял у своего школьного учителя Анатолия Андреевича Долголетова в городе Южном, а уже через два месяца обучения в Кракове свободно владел польским. Поступление в Музыкальную академию стало судьбоносным шагом в творческой биографии Евгения. Необходимо было решать вопрос с оплатой – благодаря меценатам из Одесского припортового завода В.Я.Дрибноходу (председатель профсоюза) и В.С.Горбатко (директор) был оплачен первый семестр. Но уже после первой сессии, которую Евгений сдал очень хорошо, преподаватель сольного пения профессор Сметана приобщился к решению вопроса об отмене платы за обучение талантливого украинского юноши. Как педагог с огромным опытом, профессор понимал, что такой голос, каковым наделил Господь этого скромного юношу, встречается один раз в сто лет! Весной 2003 года профессор организовал в одном из камерных залов Кракова «Салоник пани Эвы» сольное выступление Евгения Яценко, на которое были приглашены оперные певцы из Кракова и Варшавы. Они дали достойную оценку его пению, после чего благодаря настойчивости профессора Сметаны учёный совет академии ходатайствовал перед должностными лицами об освобождении от платы и предоставлении стипендии. И скоро вопрос был решён. Активно помогал в этом ректор академии пан Кравчинский, с которым у Евгения изначально сложились добрые тёплые отношения.

Оказавшись в свои неполные семнадцать лет за границей, юноше пришлось очень быстро повзрослеть. Скучал по дому, по своей мамочке, но брал себя в руки, поскольку с оптимизмом легче преодолевать трудности. Помогали мамины науки: прежде всего нужно оставаться человеком, быть самим собой, не смотреть на людей свысока.

В академии, кроме вокала и сольфеджио, Евгений изучает гармонию, историю музыки, театральное мастерство, дикцию речи, анатомию человека, занимается танцами, изучает итальянский и немецкий языки. Он принимает участие во всех концертах академии, поёт как и в хоре, так и соло. И всегда поражает слушателей своим голосом.

Ему доверили сыграть одну из главных ролей в мюзикле «Вампир», постановку которого осуществляла театральная школа им. Людвика Солскего совместно с музыкальной академией. Однажды ему даже пришлось дополнять женский секстет – он пел в концертном фраке с розой и принимал это как должное. Это о нём как-то сказал шутя профессор Сметана: «Берегитесь, девочки, ваш конкурент пришёл!»

Уже на первом курсе обучения у Евгения появиловь ёще одно творческое увлечение – он почувствовал в себе способность к написанию электронной музыки. Успел записать и обработать несколько ремиксов на зарубежные хиты и создал несколько собственных произведений. Теперь все эти записи старательно собраны и сохранены на диске.

Но классика всё же оставалась для него на первом месте. Ни в коем случае он не считал себя звездой, знал, что нужно много учиться, но всё-таки в будущем мечтал о мировой славе, хотел быть признанным. А ещё он имел благодарное сердце, благодарил Господа за добрых людей, заботившихся о нём, словно о родном. И люди любили его тоже. Пани Ванда, имевшая за свою педагогическую практику многих учеников, в своём интервью для краковского радио назвала его лучшим ребёнком под солнцем. Сокурсники отмечали его необычную скромность, хотя он умел и пошутить, прекрасно танцевал брейк-данс, успевал даже заниматься на тренажёрах, был интересным собеседником.

Очень быстро заметили в Кракове необычного способного юношу. Телевидение Кракова сняло двадцатиминутный видеофильм о нём, демострировавшийся во всей Польше. А корреспондент радио "Kraków" пани Магдалена Вадовска подготовила репортаж о молодом сопранисте. 26 мая 2005 года в Праздник Тела Христова, когда на краковских скалках Твардовскего произошла трагедия, пани Магда монтировала материал к эфиру. Узнав о том, что случилось, она не смогла продолжить эту работу. Со временем журналистка планирует подать отработанный материал в эфир на краковское и варшавское радио. Голос Евгения Яценко всегда оставляло незабываемое впечатление у каждого, кто имел возможность его услышать. Вот какие строки прислала Жениным родителям пани Хелена Потехина из Ольштина через месяц после трагедии на скалках.

«...Такого красивого, мощного, наполненного голоса, как у Евгения, я никогда не слышала. Это был необычайный талант, соединивший в себе божественные вокальные данные, усовершенствованные школой профессора Сметаны, и актёрские способности... Несомненно, имя Евгения достойно стоять рядом с такими артистами, как Андреас Шолль или Майкл Чейнз... Божественный голос, ангельская душа...»

Вспоминает преподаватель сольного пения, вложивший в Евгения три года напряжённого труда, профессор академии Войчех Ян Сметана:
«Евгений Яценко попал на вокально-актёрский факультет музыкальной академии в Кракове с оценкой «отлично», которую получил на вступительных экзаменах. Он был моим студентом по классу сольного вокала в течение трёх лет. В его случае имело место стечение многих обстоятелств, открывших перед ним диковинные перспективы. Я их перечислю по очереди:
- специфический ценный вокальный потенциал;
- необыкновенное музыкальное чутьё;
- понимание и последовательность в достижении цели;
- дисциплинированность.
Короче говоря, он мог и умел желать.
Вначале обучения в академии он осторожно относился к некоторым продиктованным мною ригоризмам, но с течением времени, когда он убедился в их правоте и целеустремлённости, – наш совместный труд стал приносить удивительные результаты. О том свидетельствуе тот факт, что в результате конкурсного отбора, устроенного краковской камерной оперой, ему доверили коронную роль в двух произведениях «Stabat Mater» Вивальди и Перголези. Он отпел несколько премьерных спектаклей. Это было большое достижение, если принять во внимание его юный возраст, а с другой стороны, необыкновенную художественную зрелость, сформировавшуюся за относительно короткий промежуток времени.
Начиная с первого курса, он участвовал в концертах, организованных музыкальной академией в Кракове.
Он был одним из моих лучших студентов за сорок лет моей работы и стал мне близким человеком. Он появился, словно метеор, сверкнул и полетел дальше... Ну что ж, избранники богов оставляют нас рано...»

Несомненно, главная роль в мистерии «Stabat Mater» из всех произведений, которые успел исполнить Евгений Яценко, остаётся самым серьёзным его достижением. Вокальный материал спектакля состоял из двух ораторий. Кроме камерного инструментального оркестра, в нём принимали участие два исполнителя – сопрано и контра-тенор, а также два актёра. В основу мистерии положены библейские события. Для исполнения главной партии краковская камерная опера ежегодно объявляет конкурс между контра-тенорами, и премьера всегда назначена на пасхальные праздники. В этот раз на роль было три претендента. Лучшим оказался Яценко. Именно ему доверили коронную роль в мистерии. В интервью южненскому телевидению директор камерной оперы пан Вацлав Янковский рассказал, что времени на подготовку было совсем мало, а партия слишком сложной. Евгений работал над вокальным материалом вместе со своим преподавателем – профессором Сметаной. Результат оказался ошеломляющим. Молодой возраст певца не помешал исполнить ему глубокую драматическую роль, ведь это талант от Бога. Везде, где проходили премьерные спектакли после завершения публика стоя награждала исполнителей громкими, нестихающими овациями, вогласами «браво!», ещё и ещё вызывая солистов на поклон. Пан Янковский планировал показать спектакль ещё и на Рождество, был очень доволен сотрудничеством с Евгением.

На первом премьерном спектакле, действие которого разыгрывалось в костёле Бернардинов 5 марта 2005 года, среди зрителей была и мама Татьяна, специально приехавшая из Украины. Недавно сын рассказывал ей по телефону про объявление конкурса, о том, как сложно было работать с ролью. В последнее мгновение чуткое материнское сердце подсказало ей единственно правильное решение – надо ехать! Она слушала неземные звуки, доносившиеся, казалось, с небес, рассыпающиеся, словно драгоценный хрусталь, и думала только об одном: неужели это поёт мой сын? Тогда она ещё не знала, что видится с ним последний раз.

Он стоял на пороге всемирного признания. Будущая слава была неминуемой для него, как день после ночи, как лето после весны. Для этого у него было всё: уникальные способности, умение беречь и лелеять свою исключительность, упорство в своём творческом росте, надёжно заложенные азы необходимых знаний, а ещё – настоящая мужская красота и физическое совершенство. В нём необыкновенным образом соединялись юношеский запал и целиком сформированная взрослая работоспособность и самодисциплина. Он был готов не просто воссоздавать реальность, но и созидать новое. Маленькому принцу не нужно было искать своего композитора и ждать свою песню, ибо все лучшие произведения, написанные для мужского сопрано могли бы быть исполнены им. Неумолимый рок распорядился иначе. Пусть в ином мире заслуженное признание догонит его. Ведь слушать его голос – это значит вознестись душой к самому Господу.

• 1;Фрагмент из интервью Евгения для радио "Kraków";;;;phoenix1_1.mp3
• 2;Ариетта;;Де Люка;;
• 3;Ария Керубино;(из оперы "Свадьба Фигаро");В. А. Моцарт;;
• 4;Ария №2 "Et exultavit";(из "Magnificat");И. С. Бах;;phoenix1_4.mp3
• 5;Романс Зибеля;(из оперы "Фауст");Ш. Гуно;;phoenix1_5.mp3
• 6;Ария Орфея;(из оперы "Орфей и Эвридика");К. Глюк;;
• 7;Ария Анниуса;(из "La cremeza di Tito");В. А. Моцарт;;
• 8;Колядка "Przybieżeli do Betlejem pasterze";(в дуэте с Яном Шляхтой);;;
• 9;Хотел бы в единое слово;;П. И. Чайковський;;
• 10;Русская народная песня "Калинка";;;;phoenix1_10.mp3
• 11;Я встретил Вас;;М. И. Глинка;;
• 12;Колокольчик;;А. Гурилёв;;
• 13;Неаполитанская нар. песня "Sorento";;;;
• 14;Неаполитанская нар. песня "Sole mio";;;;phoenix1_14.mp3
• 15;Романс Немарино;(из оперы "Любовный напиток");Г. Доницетти;;phoenix1_15.mp3
• 16;Фрагмент из интервью Евгения для радио "Kraków";;;;phoenix1_16.mp3

• 1;Фрагмент из интервью Евгения для радио "Kraków";;;;phoenix2_1.mp3
• 2;Речитавив и ария;(из оперы "Ринальдо");Г. Ф. Гендель;;
• 3;Ария №2 "Et exultavit";(из "Magnificat");И. С. Бах;;
• 4;Pastorałka - "Jam jest dudka Jezusa małego";;;;phoenix2_4.mp3
• 5;"Portamento";;Н. Ваццай;;
• 6;"Acciaccatura";;Н. Ваццай;;
• 7;"Carmina Burana", партия Лебедя;;К. Офф;;phoenix2_7.mp3
• 8;"Stabat Mater", №4, ария;;Дж. В. Перголези;;
• 9;"Stabat Mater", №7, ария;;Дж. В. Перголези;;phoenix2_9.mp3
• 10;"Stabat Mater", №10, ария;;Дж. В. Перголези;;phoenix2_10.mp3
• 11;Ария Зибеля;(из оперы "Фауст");Ш. Гуно;;
• 12;Ариетта;;Дж. Кариссими;;phoenix2_10.mp3
• 13;"Я тебе ничего не скажу...";;П. И. Чайковський;;phoenix2_13.mp3
• 14;Чичестерский псалм;(с хором и оркестром Краковской муз. академии);Л. Бернштайн;;fantastic.mp3
• 15;Отрывок из песни "Time to say goodbye";(из реп. Андреа Бочелли);;;phoenix2_15.mp3
• 16;Фрагмент из интервью Евгения для радио "Kraków";;;;phoenix2_16.mp3

• 1;Трэк 1;;;;sm1.mp3
• 6;Трэк 6;;;;sm6.mp3
• 7;Трэк 7;;;;sm7.mp3
• 12;Трэк 12;;;;sm12.mp3
• 13;Трэк 13;;;;sm13.mp3
• 15;Трэк 15;;;;sm15.mp3
• 17;Трэк 17;;;;

• 1;"Lucia Di Lammermoor" та "The Diva Dance";(с кинофильма "Пятый элемент") Исполнено 23.03.2002 г. в ДК "Дружба" ОПЗ, г. Южный;;;
• 2;Речитатив и ария из оперы "Ринальдо";Исполнено 07.01.2003 г. в ДК "Дружба" ОПЗ, г. Южный;Г. Ф. Гендель;;
• 3;Ave Maria;Исполнено 07.01.2002 г. в ДК "Дружба" ОПЗ, г. Южный;Дж. Каччини;;
• 4;Anytime, anywhere;(из реп. Сары Брайтман) Исполнено 07.01.2002 г. в ДК "Дружба" ОПЗ, г. Южный;;;
• 5;Танец "Ангелы" на тему Ave Maria (Дж. Каччини);Исполнено народным танцевальным Исполняется ансамблем "Альянс" (ДТДЮ, г. Южный) 04.07.2005 г. в ДК "Дружба" ОПЗ, г. Южный;;;

• 1;VS 7Б;;;;gen_7b.mp3
• 2;Melody;;;;gen_melody.mp3
• 3;Merry Christmas;;;;
• 4;Optimistic;;;;gen_optimistic.mp3
• 5;Reset;;;;
• 6;To Robert Miles;;;;gen_robert_miles.mp3
• 7;East;;;;
• 8;D & B;;;;
• 9;Shape of My Heart;(remix темы Стинга);;;
• 10;The Battle Field;;;;
• 11;Jazz Second;;;;gen_jazz_second.mp3
• 12;They Have Fallen Out;;;;gen_fallen_out.mp3
• 13;Nice Day;;;;gen_nice_day.mp3
• 14;The Mystery Around Me;;;;gen_mystery.mp3
• 15;Astir;;;;gen_astir.mp3

• 1;Украина;;Т. Петриненко;;5e_ukraina.mp3
• 2;Хотел бы в единое слово;;П. Чайковський;;5e_hotel_by.mp3
• 3;Ария Орфея из оперы "Орфей и Эвридика";;К. Глюк;;5e_orpheus.mp3
• 4;Речитатив и ария из оперы "Ринальдо";;Г. Ф. Гендель;;
• 5;Памяти Карузо;;Флорен Фантьи;;5e_caruso.mp3
• 6;Ave Maria;;Дж. Каччини;;5e_ave_maria.mp3
• 7;Time to say goodbye;(из реп. Андреа Бочелли);;;
• 8;Rapsodia;(из реп. Андреа Бочелли);;;rhapsody56.mp3
• 9;"Lucia Di Lammermoor" и "The Diva Dance";(из кинофильма "Пятый элемент");;;5element.mp3
• 10;Anytime, anywhere;(из реп. Сары Брайтман);;;adajio56.mp3

• 1;Чорне море;;А. Хворостянко;Г. Блакитная;
• 2;Рiдне місто;;А. Хворостянко;Г. Блакитная;
• 3;Русалка;;А. Хворостянко;Н. Чамлай;prince_rusalka.mp3
• 4;Маленький принц;;А. Хворостянко;Н. Чамлай;prince_prince.mp3
• 5;Танго мечты;;И. Заиченко;П. Будько;prince_tango_mrii.mp3
• 6;Кружевные сказки;;Е. Чичков;Ч. Пляцковский;
• 7;Три белых коня;;Е. Крылатый;Л. Дервенев;prince_3_belyh_konia.mp3
• 8;Самба белого мотылька;(из реп. Валерия Меладзе);;;
• 9;День рожденья;;И. Николаев;;
• 10;Podzielmy się rolami;(польских авторов);;;prince_roli.mp3
• 11;Рідна мати моя;;П. Майборода;А. Малышко;
• 12;Чорнобривці;;В. Верменич;Н. Сингаивский;prince_chornobryvci.mp3
• 13;Батьківщини річенька маленька;;М. Колодочка;Н. Мовчан-Карпусь;
• 14;Скворцы прилетели;;И. Дунаевский;М. Матусовский;
• 15;Выходили красны девицы;(русская народная песня);;;prince_krasny_devicy.mp3
• 16;Матросская мама;;Р. Хозак;Е. Аграмович;
• 17;Ave Maria;;Дж. Каччини;;
• 18;Господи, помилуй нас;;Т. Петриненко;;
• 19;Христос воскрес;;А. Хворостянко;К. Подлесная;
• 20;Гуцулка Ксеня;;Н. Савицкий;;prince_ksenia.mp3
• 21;Пісня на добро;;И. Каравиц;Ю. Рыбчинский;prince_na_dobro.mp3

• 1;Con te partiró;(из реп. Андреа Бочелли);;;
• 2;Калинка;(русская народная песня);;;2001_kalinka.mp3
• 3;Ганзя;(украинская народная песня);;;2001_ganzia.mp3
• 4;Минуло літо;;Герасимов;Л. Попернатский;
• 5;Польова лілея;;Н. Чамлай;В. Петровский;2001_lileya.mp3
• 6;Одесса, моя ненаглядная;(из реп. Л. Утёсова);;;
• 7;Chattanooga Choo-choo;;МакГордон;Х. Варен;2001_chatanooga.mp3
• 8;Колокольчик;;А. Гурилёв;;2001_kolokolchik.mp3
• 9;Баркарола;;Л. Штольберг;Шуберт;
• 10;Вернись в Соренто;;Чиарамело;Е. де Куртис;
• 11;Памяти карузо;;Флорен Фантьи;;
• 12;Дует;(из реп. Алсу, исполняет с А. Семеновой);;;
• 13;Журавлиний ключ;;И. Поклад;Ю. Рыбчинский;
• 14;Anytime, anywhere;(из реп. Сары Брайтман);;;
• 15;"Lucia Di Lammermoor" и "The Diva Dance";(из кинофильма "Пятый элемент");;;
• 16;Rapsodia;(из реп. Андреа Бочелли);;;

Jego krótkie, oświecone bożą iskrą, napełnione niebiańskim śpiewem życie przypomina jaskrawe światło nowej gwiazdy, chociaż oddalonej od nas tysiące lat świetlnych, to przecież przenikającej każdego o czystym sercu, by zapalić w nim płomień dobra i miłości. Jego droga twórcza związana była z Polską i Ukrainą. Z tymi dwoma bliskimi dla niego krajami, związany był początek i koniec jego życia.

Żył niespełna dwadzieścia lat. Chciałoby się wierzyć, że niespodziewana tragiczna śmierć była dla niego nie wyrokiem, ale nagrodą za to nieziemskie szczęście, jakie darował każdemu, kogo dotknął jego śpiew. Życie przeżył zbyt intensywnie i zdążył zrobić zbyt wiele, aby grzeszny świat mógł kiedykolwiek go zapomnieć...

Unikalność jego głosu polegała nie tylko na tym, że władał potężnym, niewiarygodnie pięknym męskim sopranem; potrafił zaśpiewać fa # trzeciej oktawy (!!!), ale również na tym, że mógł swobodnie śpiewać barytonem, a nawet basem. Jego sopran zachwycał nadzwyczajną barwą. Na początku był on dla nas po prostu Małym Księciem, mieliśmy nadzieję, że kiedyś zostanie Królem Śpiewu. I chociaż nie zdążyła go ponieść na swoich skrzydłach światowa sława, bez wątpienia zajmuje wśród mistrzów wokalu należne mu miejsce, przeznaczone odgórnie tylko dla niego. Nam, tym, którzy mieli szczęście słyszeć jego niezapomniany głos, chciałoby się, żeby świat wszem i wobec docenił go jak najszybciej. Wszak żadne światło nie pozostaje w ukryciu. Jego przedziwny głos zdawał się unosić w niebiosa nie jedno serce; na tym bowiem polegało jego ziemskie bytowanie...
Zapamiętajcie to imię – zwali go Jewgienij Jacenko.

9 sierpnia 1985 roku w rodzinie Sergija i Tatiany Jacenków przyszło na świat drugie dziecko – jeszcze jeden chłopiec, którego nazwali Jewgienij.

Było to w Sumach, mieście położonym nad rzekami Sumka i Psioł, na wschodzie Ukrainy. W tym czasie szczęśliwy ojciec, wówczas już dwóch synów – młody oficer wojsk artyleryjskich, z niecierpliwością czekał na swoją rodzinę w miasteczku Kochsztedt niedaleko Desau, gdzie odbywał służbę wojskową. Sergij w dzieciństwie marzył tylko o wykształceniu wojskowym. Widocznie o wyborze tym zdecydował fakt, iż budynek, w jakim mieszkała jego rodzina w Sumach, znajdował się obok Wyższego Liceum Artyleryjskiego. Tutaj jeszcze jako małe dziecko, lubił biegać po podwórkach liceum i uprawiać sport. To po nim Jewgienij odziedziczy mocną, atletyczną posturę i prawdziwą, męską urodę.

Mama Jewgienija, muzyk z wykształcenia, po urodzeniu drugiego dziecka przyjechała do Niemiec, do swojego męża. Często opiekując się dziećmi, lubiła słuchać dobrej muzyki, popularnych piosenek; sama śpiewała wraz z ulubionymi wykonawcami, a dzieci często zasypiały pod melodię magnitoli. Jacenkowie tworzyli zwyczajną rodzinę, gdzie wychowywano równie zwyczajne dzieci. Dwa lata starszy brat Władysław od zawsze był dla Jewgienija niezaprzeczalnym autorytetem, pomimo tego, że byli zupełnie różni: Wład spokojny i zrównoważony, Eugeniusz spostrzegawczy i wrażliwy. Można powiedzieć, że od wczesnego dzieciństwa gromadził w sobie wszystkie otaczające go głosy; lubił naśladować śpiew ptaków, a każda jego dziecięca zabawa łączyła się z jedynym w swoim rodzaju odtwarzaniem dźwięków, co niewątpliwie już świadczyło o jego ogromnym talencie wokalnym. Nawet dziecięcy płacz przypominał śpiew. Faktycznie zaczął śpiewać wcześniej, niż mówić; śpiewem mógł wyrazić wszelkie emocje oraz uczucia. Być może już wtedy, we wczesnym dzieciństwie u maleńkiego Jewgienijka narodziło się szczera miłość do muzyki i śpiewu. Z czasem staną się one jego ważnym, aczkolwiek nie jedynym przedmiotem uwielbienia.

Czy spodziewali się rodzice, że w niedalekiej przyszłości ich młodszy syn Jewgienij przyniesie płomień światła, zapalonego od Bożej świecy? Czy wiedzieli, iż zdoła otworzyć serca wrażliwe na sztukę? Czy spodziewali się u swego dziecka tak cennego daru Bożego – czarującego, niepowtarzalnego, wyjątkowo pięknej barwy wysokiego głosu?

W 1987 roku rodzina Jacenków wraca na Ukrainę – na nowe miejsce przeznaczenia Sergija, miasteczka Czernomorskie w pobliżu Odessy, a od 1992 roku przenosi się do Jóżnego, gdzie Jewgienij idzie do pierwszej klasy Szkoły Średniej Nr 2.

Młode, zaciszne miasteczko na brzegu Morza Czarnego, miasto marynarzy i chemików, stanie się kołyską talentu Jewgienija, pierwszym „pasem startowym” jego twórczości.

Rodzinne miasto będzie troskliwie śledzić jego pierwsze dziecinne kroki w dorosły świat prawdziwej sztuki, a potem z ciekawością patrzeć na jego sukcesy, cieszyć się jego nagrodami na licznych festiwalach i konkursach. Tutaj, do swoich krewnych i przyjaciół będzie przyjeżdżał z Polski na wakacje. A z czasem miasto, jakie wciągu swojej skromnej 27 – letniej historii oglądało mnóstwo znanych artystów Ukrainy i z zagranicy, będzie z zachwytem biło brawa młodemu, genialnemu władającemu rzadkim głosem – męskim sopranem (kontr tenorem) śpiewakowi. Młodzież miasta przyzwyczajona do lekkich, współczesnych rytmów, będzie za każdym razem z zadowoleniem wypełniać Wielką Salę Pałacu Kultury „Drużba” i z niecierpliwością czekać na każdy nowy występ Jewgienija Jacenka. Miasto zakochało się w jego dźwięcznym, napełnionym wyrazistą barwą, kryształowo czystym głosie. Mógłby on oświecić je blaskiem światowej sławy, lecz niestety nie zdążył.

W wieku przedszkolnym mały Jewgienij lubił eksperymentować z dźwiękami – śpiewać, schylając się nad studnią, albo przysłuchiwać się dźwiękowi swojego głosu w pustym pokoju. Małe, samodzielne odkrycia i spostrzeżenia cieszyły go coraz bardziej. Kiedy skończył pięć lat, a jego straszy brat Władik siedem, ich mama, wówczas wykładowca dziecięcej szkoły artystycznej, kupiła swoim synom maleńki akordeon i zaczyna im dawać lekcje gry na tym instrumencie. Był to pierwszy, nieśmiały kontakt Jewgienija ze sztuką wysoką. W tym czasie nauka śpiewu ograniczała się do rodzinnych koncertów, na których śpiewali obaj chłopcy. Ciekawe, że za kilkanaście lat znowu odnowili swój twórczy duet – nagrają pół żartem, pół serio jeden ze współczesnych, zagranicznych szlagierów. Po tragedii to jedyne eksperymentalne nagranie, będzie dla rodziców miał bezcenną wartość.

Kiedy Jewgienij kończy dziesięć lat, na miejski dziecięcy konkurs wokalny „Ananas” mama uczy go pierwszej piosenki – „Hucułka Ksenia”. Ówczesne jury nie mogło przewidzieć, że wkrótce talent jednego z tych maleńkich konkursantów zabłyśnie niczym prawdziwy diament. Tylko nieodgadniona kobieca intuicja i niewyczerpana bezkompromisowa miłość matczyna uświadamiały czułemu sercu matki posiadanie przez jej syna owego szczególnego daru. Za rok Eugeniusz zacznie śpiewać w składzie zespołu wokalnego „Perły”, pod kierownictwem Tatiany Jacenko, działającym przy Pałacu Kultury „Drużba”, pod patronatem Stoczni Odeskiej w Jużnem. Zostanie solistą „Pereł”, bierze udział w licznych koncertach zespołowych w Jużnem i poza jego granicami. Od tego momentu rozpoczyna się okres wypełniony sukcesami muzycznych.

Dziecięcy zespół wokalny pieśni ukraińskiej „Perły” został założony 10 października 1992 roku. Już w 1997 roku nadano mu tytuł „Narodowy zespół artystyczny”. Podczas swojej działalności zespół nieustannie się przeobrażał, obecnie ma on w swoim składzie trzy grupy wiekowe. Każdego roku zespół daje swój koncert, prezentując różnorodny program (włączają nie tylko wykonania zespołowe, ale także małe formy: solo, duet, trio). W repertuarze zespołu są zarówno ukraińskie pieśni ludowe, jak i pieśni współczesnych autorów – wszystkiego ponad czterdziestu twórców, oprócz tego ponad dziesięć pieśni w wykonaniu acapella; oprócz tego są również bardzo ciekawe kompozycje jazzowe. „Perły” przyciągają uwagę słuchaczy swoją indywidualnością, wyrazistością, profesjonalnym wykonaniem, różnorodnością oraz bogactwem programów koncertowych. Podczas swojego istnienia zespół był laureatem ośmiu ogólno ukraińskich konkursów – m.in. pierwsze, drugiej i trzeciej nagrody. Sześć razy zespół był laureatem międzynarodowych konkursów - festiwali, z których cztery razy laureatem pierwszej premii. I wszystkie znaczne sukcesy zespołu nierozerwalnie były związane z imieniem Jewgienija Jacenka - bez wątpienia, najbardziej utalentowanego solisty tego zespołu. Jego niezrównany talent artystyczny ozdobił i dodał nowych barw brzmieniu zespołu.

Pierwszy koncert solowy Jewgienija Jacenka odbył się 4 czerwca 1997 roku w Jużnem, pod hasłem „Pieśń o dobru”. Od samego początku i do końca koncertu występu nagradzano młodego śpiewaka gromkimi oklaskami. Publiczność w różnym wieku – od najmłodszych do najstarszych – bardzo ciepło przyjęła ludowe i współczesne pieśni ukraińskie, zapomniane ukraińskie romanse, a także pieśni jużnieńskich autorów, napisane specjalnie dla Jewgienija. Wszystkie utwory były wykonywane w języku ukraińskim. Szczególnie spodobały się widzom „Czrnobriwci” (muzyka W. Wermenicz, słowa M. Syngajiwski). Potem ta pieśń stanie się lejtmotywem twórczości Jewgienija, i pozwoli zapamiętać go na wszystkie czasy. Obecni zapewne nie mogli zapomnieć premierowego wykonania pieśni „Mały Książę” (muzyka O. Chworostainka, słowa N. Czamlaj), tym bardziej, że Jewgienij przypominał zewnętrznie bohatera utworu Antoine’a de Saint-Exuperego a tym samym w pełni wyrazić jego głęboką, zupełnie nie dziecięcą filozofię. W tym koncercie zabrzmiało czternaście utworów wokalnych (nurt ludowy, akademicki, i estradowy), a 23 kwietnia 1998 roku, podczas jego drugiego koncertu solowego wykonywał on już dziewiętnaście utworów pieśniowych. Oprócz zajęć ze śpiewu Jewgienij kontynuuje naukę gry na akordeonie. W 1997 roku jako akordeonista został laureatem Ogólnoukraińskiego Konkursu–Festiwalu „Twoje talenty, Ukraino”. I śpiewał, śpiewał, śpiewał. Coraz piękniej i piękniej.

Od 1996 do 2002 roku młody pieśniarz dał pięć koncertów solowych, był laureatem siedmiu międzynarodowych festiwali, przy czym na czterech z nich otrzymał grand prix! Zebrał laury na jedenastu (!) ogólnoukraińskich festiwalach, artystycznych, gdzie siedem razy zajmował pierwsze miejsce, drugie i trzecie. Co ciekawe, na czwartym Międzynarodowym Konkursie–Festiwalu „Nadzieje Europy” (Moskwa – Soczi) Jewgienij brał udział w trzech kategoriach wokalnych: akademickiej, ludowej, i estradowej. A na Ogólnoukraińskim Konkursie Śpiewu Akademickiego „Ukraińskie belcanto” (Donieck) otrzymał nagrodę specjalną – tytuł „Odkrycie festiwalu”.

W 1998 roku Odeska Telewizja Państwowa po udanym występie Jewgienija w telewizyjnym programie konkursowym „Fant–loto ‘Nadzieja” na UT-1 nakręciło teledysk muzyczny o nadzwyczajnie utalentowanym śpiewaku. Jego niezapomniany, śpiew rozbrzmiewał w wielu miastach Ukrainy: Odessie, Mikołajowie, Chersonie, Zaporożu, Doniecku, Sumy, Użgorodzie. W stolicy Ukrainy - Kijowie udało mu się wystąpić na głównej scenie artystycznej naszego kraju – w „Pałacu Narodowym Ukraina” – po zdobyciu trzeciego miejsca na pierwszym „Ogólnoukraińskim Konkursie – Festiwalu Dziecięcy wernisaż piosenki”. Bywał Jewgienij i poza granicami Ukriny: w Polsce, Bułgaarii, Rosji, Mołdowie, Niemczech. Wykonywał utwory muzyczne w języku ukraińskim, polskim, rosyjskim, angielskim, niemieckim, łacińskim, francuskim, włoskim. W wieku od jedenastu do siedemnastu lat Jewgienij Jacenko brał udział w dwudziestu czterech różnorodnych konkursach, festiwalach. W repertuarze solowym Jewgienija było ponad sześćdziesięciu utworów. Takie poważne twórcze osiągnięcia jeszcze zupełnie młodego człowieka po prostu porażają. Niewiarygodne!

Nie sposób nie zauważyć także specyfiki doboru repertuaru pieśni, a także ich wysokich wymagań, jakie stawiały ich wykonania. Młody śpiewak śpiewał takie znane utwory wokalne, jak: „Anytime, anywhere” Z repertuaru Sary Brigthman, „Lucia de la’amour” i „Arię Divy” z kultowego filmu „Piąty element”, „Time to say goodbye” z repertuaru Andrea Bocciellego. Na uwagę zasługuje twórcze podejście i Jewgenija i jego pedagoga – jego mamy do aranżacji materiału. Na przykład „Arię Divy” zdecydowali zaśpiewać o ćwierć tonu wyższym, co znacznie upiększyło utwór. Nie jest tajemnicą, że w oryginale najwyższe dźwięki zamiast śpiewaka wykonuje komputer; Jewgienij wykonał je żywym głosem. W tym utworze udało mu się zaśpiewać najwyższy dźwięk – fa# trzeciej oktawy!

„Time to say goodbye” Andrea Boccielilii, jak wiadomo w duecie z Sarą Btightman, Jewgienij wykonał obydwie partie – sopranową i mezzosopranową – sam.. W repertuarze Jacenki były takie trudne wykonawczo utwory jak arie ze znanych oper: „Rinaldo” Hendla, „Orfeusz i Eurydyka” Hliuka, „Wesela Figara” Mozarta, „Napój miłosny” Donicettiego, „Faust” Guno.

Miał dobry smak – razem ze swoimi pomocnikami dobierał tylko ten materiał, który najpełniej odkrywał jego możliwości twórcze. Po rozłące z nim mamy jedyną pociechę w postaci słuchania popularnych utworów w jego cudownym wykonaniu.

W życiu bywa tak, że twórcy, niezbędni są sobie nawzajem aby odnaleźć swoje zdolności, zawsze znajdują się obok siebie, zawsze pokazują się idąc ramię w ramię tą samą drogą. W życiu wyjątkowo utalentowanego dziecka był zdolny nauczyciel, boski pedagog, niezastąpiony drogowskaz, prawdziwy przyjaciel i doradca – jego mama Tatiana Pietrowna. Ona będzie obok niego zawsze. Prawie zawsze. Na pewno, Boża Opatrzność połączy losy tych dwojga utalentowanych ludzi.

Kto spodziewał się przeczytać łagodne słowa o cichej, spokojnej kobiecie, ten będzie rozczarowany. To opowieść o kobiecie – tajfunie, kobiecie – ogniu, która płonie nie tylko sama, ale zapala swoim jaskrawym płomieniem wszystkich dookoła. Potężna energia, wypełniająca jej osobowość, udzielała się także tym, którzy byli obok, co czasami było trudne do zniesienia. Lecz zwycięzców się nie sądzi. A ona zwyciężyła...

Tatiana urodziła się na wschodzie Ukrainy w Sumy. Jej mama, z domu Niżyńska Władysława Franciwna (ur.1930) – Polka z pochodzenia, wyrosła w rodzinie represjonowanych za kułactwo. Tak więc od dzieciństwa razem z rodziną przyszło jej tułać się na zesłaniu po północnych terenach „mateńki – Rosji”. Dopiero po wojnie rodzina mogła powrócić na Ukrainę i osiedlić się w województwie żytomierskim.

Ukończone zaledwie trzy klasy szkoły podstawowej, Władysława nadrabiała czytaniem literatury pięknej. To pozwoliło jej bez specjalnej oświaty, jakiś czas pracować w szkole. Obdarzona przez naturę podstawną sylwetką i niebanalną urodą, można powiedzieć, iż była kobietą sukcesu, wyróżniającą się jednocześnie naturalną szlachetnością. Nawet w dojrzałym wieku ta niezwykła kobieta zwracała na siebie uwagę pieszych na ulicy. Pani Władysława zawsze miała dobry smak, umiała szykownie się ubrać (większość czasu pracowała jako modystka).

Wyszła za mąż za sumiczanina Piotra Prymowa, urodziła mu dwoje dzieci. Młodsza Tatianka, nie podobna do mamy zewnętrznie, odziedziczy po niej żywiołowość, gorący temperament i pewność siebie. Od swojego ojca wzięła dźwięczny, potężny głos i zamiłowanie do pieśni. Te cechy Tatiana będzie przekazywać obydwu swoim synom. Jednak najmłodszy Jewgienij, odziedziczywszy wyraziste naturalne walory, będzie dla Tatiany nadzieją jej życia. Swoją muzyczną edukację Tatiana rozpoczęła od nauki w szkole muzycznej, w klasie akordeonu. Niestety w rodzinnym mieście nie miała możliwości kontynuowania nauki, dlatego Tatiana wstąpiła do liceum muzycznego w miasteczku Sudża (teraz Federacja Rosyjska), w pobliżu Sumy. Po zakończeniu liceum otrzymała dwie kwalifikacje: wykładowcy w dziecięcej szkole muzycznej oraz kierownika orkiestry instrumentów ludowych. Miała szczęście pracować jako wykładowca w szkole artystycznej przy Szkole Średniej nr 18 w Sumy. Szkoła ta słynęła z tego, że działała wg metodyki D. Kabaliewskiego, specjalisty w dziedzinie muzycznej pedagogiki dziecięcej. Znany kompozytor, i pedagog często odwiedzał szkołę, uczył nauczycieli, jak prowadzić lekcje, będące jednocześnie baśniową podróżą. Wystąpienia znamienitego kompozytora – pedagoga mocno zapadło w pamięć młodej nauczycielki. Ona sukcesywnie wykorzystywała w swojej praktyce pedagogicznej, w pracy z różnorodnymi samodzielnymi zespołami. Stąd najwięcej osiągnięć przyniósł jej zespół muzyczny „Perły”, a jego solista Jewgienij Jacenko był jego najbardziej wyrazistą ozdobą.

Wzajemne pokrewieństwo nie przeszkodziło im w pracy, wręcz przeciwnie – w stosunku do syna była bardziej wymagająca.

Droga twórcza jej uzdolnionego dziecka od samego początku nie była usłana różami, niekiedy na tej ścieżce zdarzały się kłujące ciernie ludzkiego losu. Stąd każdy jego nowy krok po stopniach sukcesu, uprzednio próbowała jego matka, szukając wsparcia moralnego i materialnego mnóstwa ludzi Zdarzało się też, że stawały przed nią mury nieporozumień, budowanych przez tych, którzy mieli większy status, a przez to i możliwość pomocy utalentowanym ludziom. Próbowali przekonać ją, że dziecięcy głos Jewgienija podczas mutacji utraci swoją specyfikę, dlatego nie warto wkładać w to tyle wysiłku. Ale ona nie poddawała się, bo wierzyła i jako pedagog i jako matka, że jej syn ma szczególne zdolności. I nie myliła się.

Podczas mutacji aktywnie pracowali nad techniką wykonania, Jewgienij nie przestawał przy tym śpiewać na rozmaitych konkursach, koncertach.. jego nadzwyczajnie wysoki głos nie tylko nie zepsuł się, ale wzmocnił i nabył nasyconej barwy. Faktycznie jego diapazon składał się teraz z trzech i pół oktawy – od początku małej oktawy do fa# trzeciej oktawy! Unikalność jego głosu polegała na tym, że mógł śpiewać nie tylko sopranem, ale także mezzosopranem, altem, tenorem, barytonem i nawet basem, przy czym przeważał sopran.

Często utalentowani ludzie wyróżniają się nie tylko niepowtarzalną osobowością, ale także odwagą. Stąd odkryć dla nich prawdziwie światło ich talentu można tylko dzięki ciężkiej pracy. Wrodzone zdolności człowieka to tylko nieoszlifowany kamień. A przecież ludzie czekają na blask brylantu... Tatiana wiedziała o tym od początku.

Tytaniczna wspólna praca nauczyciela i ucznia nie pozostawała niezauważona przez ludzi sztuki. Po licznych zdobytych nagród na wszelakich dziecięcych i młodzieżowych konkursach często do nich podchodzili wykładowcy wokalu, zaciekawieni tym, kto kształtował głos Jewgienija, w jaki sposób udało się ocalić go przed mutacją. Dowiedziawszy się, że jego mama jest jednocześnie jego nauczycielem, ciekawiło jak ona „rozgrzewa” jego wiązadła głosowe, jak rozśpiewuje go przed występem. Niekiedy, nie wierząc własnym uszom, nawet prosili chłopca, aby pokazał im gardło, jakby chcieli zobaczyć coś nadzwyczajnego. Nadzwyczajne możliwości znajdowały się nie w gardle, ale w duszy... Nadzwyczajny był człowiek, który zawsze w niego wierzył – jego mama.

Ona wierzy w niego i teraz, gdy nie ma go obok niej. To nadaje jej życiu sens, daje siły, by zrobić wszystko, co możliwe i niemożliwe po to, aby unikalne nagrania głosu jej syna były dostępne dla entuzjastów sztuki wysokiej. On pozostawił jej nadzieję, która nie pozwala przestać mówić o nim dotychczas.

Niezapomniany głos Jewgienija Jacenka nie przestaje wzruszać serc ludzi wrażliwych na sztukę. Ale nie tylko tych; w ciągu swoich niespełna dwudziestu lat zdążył zwrócić uwagę wielu ludzi. Jego dobre serce zawsze było czułe, wyróżniał się skromnością i grzecznością, szacunkiem do każdego, kto pojawiał się na jego życiowej drodze.

Niewątpliwie miało na to wpływ rodzinne ognisko, które zawsze promieniowało duchem dobra, dom zbudowany na fundamencie miłości. W lipcu 1982 roku młoda sumiczanka Tatiana Prymowa poznała absolwenta liceum artyleryjskiego jednego z najlepszych i najbardziej urodziwych studentów – Siergija Jacenkę. Oczarował ją w zapewne w burzliwym tańcu. Już po miesiącu znajomości pobrali się. Teraz te dalekie wspomnienia o gorącym lecie rozgrzewają kłujący chłód rozłąki...

Ten, kto poznał bliżej tę rodzinę, kto choć raz przebywał w ich siedzibie i zanurzył się w ciepłym zaciszu ich domku, zrozumie, jak zwyczajnym rodzicom udało się wychować w niemiłosiernie okrutnym świecie dobre, otwarte i jednocześnie uzdolnione dzieci. Ich siedziba rzeczywiście przypomina bajkową chatkę. Wysiłkiem rodziny ojca - Siergija – utalentowanego mistrza, „złotej rączki” – niewielka maleńka kuchnia wypełniają niezwykłe, zrobione z niestandardowych materiałów, meble. Okna i drzwi po mistrzowsku ozdobiono rzeźbami. Drewniane półki pokrywają haftowane serwetki i w upieczonymi na odkrytym ogniu gorącymi kiełbaskami. Na stole stoi miód i orzechy.

Nie ma tu ani chłodnej nowoczesności, ani drogich mebli, dlatego każdy zakątek domu opowiada poprzez różnorodne samodzielnie wykonane upominki, zabawki dziecięce o bliskim sercu miejscu. Na ścianach przedpokoju wisi wiele fotografii, w większości to portrety Jewgienija, zrobione techniką cyfrową przez starszego syna Włada – w nie dalekiej przyszłości magistra informatyki. To on opracował i zebrał w album liczne nagrania audio i wideo występów Jewgienija w salach koncertowych, jakie często uwieczniał za pomocą zwykłego dyktafonu.

W tym domu jest całe mnóstwo płyt CD z nagraniami ukochanej przez Jewgienija muzyki poważnej. Teraz każda, uświęcona jego dotykiem rzecz, przypomina o nim; on zawsze był duszą rodziny, wesołym łobuzem, i ich ulubieńcem, umiejącym pocieszyć każdego. Szanowali go słuchali. Często lubił śpiewać w domu, i jego śpiew – w łazience, czy w kuchni – mimo woli zapełniał melodyjnymi dźwiękami przestrzeń całego mieszkania. Mama czasem upominała: „Ciszej synku, - denerwujesz sąsiadów.” Kiedyś, jeszcze w dzieciństwie, nauczył nawet śpiewać ich psa Dżina. Było wesoło.

Teraz im wszystkim jest bardzo ciężko,. Od okrutnej, nielitościwej rzeczywistości przyszło odgrodzić ciężko chorą babcię Władysławę – ona tak nie dowiedziała się, że jej ukochany wnuk przeszedł do wieczności i już krąży poza ziemskim padołem... Za pół roku to samo stało się z panią Władysławą.

Po śmierci Jewgienija do jego rodziców nadal nadchodziły listy od ludzi, którzy go znali, dopomagali mu i zdążyli pokochać jak swojego. Czasami od zupełnie obcych ludzi – tych, którzy chociaż raz usłyszeli jego śpiew. Jego droga do Krakowa rozpoczynała się nie tak prosto...

Po zakończeniu liceum ogólnokształcącego w 2002 roku Jewgienij starał się dostać na studia wyższe. Utalentowany młodzieniec mógł wybrać niemalże każdy z prestiżowych współczesnych kierunków studiów. Jego straszy brat Władysław, który zakończył szkołę z wyróżnieniem, w tym czasie już uczył się w Mikołajowskiej Filii Państwowego Uniwersytetu „Akademii Kijowsko–Mohylańskiej”, na kierunku Intelektualne systemy przyjmowania rozwiązań”. Ale Jewgienij, który zdążył w młodzieńczych latach osiągnąć liczne zwycięstwa i nagrody za wysokie umiejętności wokalne, zdecydował podążać tą sama drogą. Z początku koniecznie trzeba było znaleźć utalentowanych pedagogów, potrafiących do rozwijać dalej jego unikalne umiejętności wokalne. W 2001 roku Jewgienijowi, jako stypendyście gubernatora województwa odeskiego udało się wstąpić do znakomitej szkoły Stolarskiego w Odessie. Później jego los zaprowadził go do ukraińskiej primadonny Jewgienii Miroszynczenko. Po przesłuchaniach ona poradziła młodzieńcowi, który władał rzadkim sopranem męskim, poszukać pedagogów w Moskwie, gdyż na Ukrainie nie ma szkoły sopranistów. Podjęcie nauki w Moskwie nie udało się. Były propozycje wzięcia kilku lekcji z ramienia fundacji L. Kazarnowskoj.

I tylko zbieg okoliczności, może i Boża pomoc dopomogły Jewgienijowi trafić dna przesłuchanie do akademii Muzycznej w Krakowie. Najpierw znalazła je pani Tatiana Jakowliewa, jego była nauczycielka, która wyjechała do Polski. Ona zaznajomiła rodzinę Jacenków ze swoimi polskimi przyjaciółmi Mariem i Wandą Lato. Ci zdolni pedagodzy, ludzie z wielkiej litery włożyli nadzwyczajnie dużo sił w to, żeby zdolny chłopiec z sąsiedniej Ukrainy mógł otrzymać godną oświatę w akademii Krakowskiej. Oni opiekowali się nim jak rodzonym. Przygotowywali pobyt dla niego, nauczyli języka, zaznajomili z Krakowem. W kwietniu 2002 roku dzięki ich wysiłkom młodzieniec otrzymał zaproszenie na przesłuchanie, a w czerwcu już szczęśliwie zdał egzaminy wstępne na Akademię Krakowską Muzyczną. Udało mu się przyspieszonymi metodami opanować język polski, zaledwie dziesięć lekcji wziął u swojego szkolnego nauczyciela pana Anatolija Dolgolietowa w Jużnem, a już w ciągu dwu miesięcy nauki w Krakowie władał polskim swobodnie. Wstęp do Akademii Muzycznej był znacznym krokiem w twórczej biografii Jewgienija. Trzeba było rozwiązać problemy z opłatą – dzięki dobroczyńcom z Odeskiego przyportowego fabryki prezesowi W.J. Dribnochodowi i dyrektorowi W.S. Gorbatko zapłacono za pierwszy semestr nauki. Ale już po pierwszej sesji, którą Jewgienij zdał bardzo dobrze, nauczyciel śpiewu solowego profesor Śmietana wystąpił o zlikwidowanie opłaty za studia utalentowanego ukraińskiego młodzieńca. Jako pedagog z ogromnym doświadczeniem profesor rozumiał, że taki głos, jakim obdarzył Pan tego skromnego młodzieńca, zdarza się raz na lat! Najwcześniej 2003 roku profesor organizował w jednej sal kameralnych Krakowa „Salonik Pani Ewy” występ solowy Jewgienija Jacenka, na jaki byli zapraszani śpiewacy operowi z Krakowa i Warszawy. Oni dali godną ocenę jego śpiewu, po czym dzięki osobistej staraniom profesora Śmietany rada wykładowców zgłosiła prośbę do samorządu o zwolnienie z opłaty i nadanie mu stypendium. I wkrótce prośba została rozwiązana. Aktywnie dopomagał w tym Rektor Akademii Pan Krawczyński, z którym Jewgienij miał dobre i ciepłe stosunki.

Za granicą znalazł się w wieku niespełna 17 lat, dzięki czemu udało się bardzo szybko dorosnąć. Tęsknił za domem, za swoją mamusią, ale wziął się w garść, ponieważ z optymistycznym nastawieniem lżej radzić sobie z trudnościami. Dopomagały nauki mamy, aby w życiu przede wszystkim być człowiekiem, być sobą, nie patrzyć na inych z góry.

Na Akademii, poza wokalem ćwiczeniami, Jewgienij uczy się harmonii, historii muzyki, sztuki teatralnej, dykcje i anatomii ciała ludzkiego. Ponadto tańczy, opanowuje język włoski i niemiecki. Bierze udział w e wszystkich koncertach akademii, występuje zarówno w chórze, hak i solo. I za każdym razem poraża słuchaczy swoim głosem.

Pozwolili mu zagrać jedną z czołowych ról w musicalu „Wampir”, decyzję taką podjęła Wyższa Szkoła im. Ludwika Solskiego wspólnie z Akademią Muzyczną. Pewnego razu nawet udało musie dopełniać dziewczęcy sekstet – on śpiewał we fraku koncertowym, z różą i przyjmował to jak należy. To o nim powiedział żartobliwie prof. Śmietana: ”-Uważajcie dziewczęta, wasz konkurent przyszedł!”

Już na pierwszym roku studiów Jewgienij poczuł natchnienie do napisania muzyki elektronicznej. Zdążył skomponować i opracować na komputerze kilka remiksów muzyki elektronicznej. Zagranicznych hitów i napisał kilka swoich. Teraz wszystkie te zapisy są zbierane na płycie CD. Pomimo wszystko klasyka pozostała dla niego na pierwszym miejscu. W żadnym razie uważał się za gwiazdę, wiedział, że trzeba jeszcze dużo się nauczyć, ale w przyszłości nie pragnął światowej sławy, lecz śpiewać profesjonalnie. A że miał wdzięczne serce, dziękował Bogu za dobrych ludzi, którzy dbali o niego jak o swojego. A ludzie go kochali też. Pani Wanda, która w swoim bogatej pedagogicznej pracy miała dużo uczniów, w swoim wywiadzie dla Krakowskiego Radia nazwała go „najlepszym dzieckiem pod słońcem”. Koleżanki podkreślały jego nadzwyczajną skromność, chociaż on umiał i pożartować, cudownie tańczył break–dance, dał radę by uczestniczyć nawet w treningach.

W Krakowie bardzo szybko zauważyli nadzwyczajnego młodzieńca. Krakowska stacja telewizyjna nakręciła dwudziestominutowy film o nim, który demonstrowano po całej Polsce. A korespondent krakowskiego radia pani Magda Wadowska Przygotowała reportaż o młodym sopraniście. 26 maja 20005 r. w Boże Ciało, kiedy na krakowskicj Skałkach stał się tragedia, Pani Magda montowała materiał do emisji Dowiedziawszy się o tym, co stało się, nie mogła kontynuować tej pracy. Wiadomo, iż dziennikarka za rok planuje pomimo wszystko oddać opracowany materiał do emisji w krakowskim i warszawskim radiu.

Śpiew Jegienija Jacenki zawsze pozostawiał niezapomniane wrażenia u każdego, kto miał szczęście go usłyszeć. Oto jakie słowa nadesłała rodzicom Jewgienija pani Helena Potiechina z Olsztyna po za miesiąc po tragedii na skałkach.
„...takiego pięknego, potężnego, pełnego głosu, jak Jewgienija, ja nigdy nie słyszałam. To był nadzwyczajny talent, jaki połączył w sobie zdolności wokalne i aktorskie udoskonalone szkołą profesora Śmietany... Nie ma wątpliwości, imię Jewgienija zajmuje słuszne miejsce obok takich artystów, jak Andreas Szol albo Mike Cheis... anielski głos, anielska dusza!...”

A tak o Jewgieniju mówił wykładowca śpiewu solowego, z którym łączyły go trzy lata intensywnej pracy, profesor Akademii Wojciech Jan Śmietana:

„Jewgienij Jacenko w niespełna 17 lat trafił na Wydział Wokalno - Aktorskim Akademii Muzycznej w Krakowie z bardzo dobra oceną , jaką otrzymał podczas egzaminów wstępnych. Przez trzy lata był moim studentem w klasie śpiewu solowego. W jego wypadku miał miejsce zbieg wielu okoliczności, jakie odkryły przed nim ogromne perspektywy. Wyliczę kolejno:
- specyficzny, cenny potencjał wokalny,
- nadzwyczajna wrażliwość muzyczna,
- konsekwencja w dążeniu do osiągnięcia sukcesu,
- zdyscyplinowanie.
Krótko mówiąc, mógł i umiał pragnąć.
Na początku nauki w akademii z ostrożnością podchodził do różnych podyktowanych mu obowiązków, ale z upływem czasu, nasza współpraca zaczęła przynosić zadziwiające wyniki . Świadczy o tym chociaż ten fakt, że w rezultacie wyboru konkursowego, Krakowska Orkiestra Kameralna, zaproponowała mu główną rolę w dwóch utworach „Stabat Mater” Vivaldiego i Pergolezziego. Brał udział w kilku premierowych sztukach.
Było to wielkie osiągnięcia, jakie z jednej strony biorąc pod uwagę jego młody wiek, a z drugiej nadzwyczajną dojrzałość artystyczną , stworzoną w stosunkowo krótkim czasie.
Zaczynając od pierwszego roku on brał udział w koncertach organizowanych przez Akademię Muzyczną w Krakowie. Był jednym z moich najlepszych studentów wciągu czterdziestu lat mojej pracy i stał się bliskim mi człowiekiem. Zjawił się niczym meteoryt, przeminął i uleciał dalej... No cóż, wybrani bogowie zostawiają nas wcześnie...”

Bezsprzecznie, główna rola w „Stabat Mater” ze wszystkich utworów, jakie zdążył wykonać Jewgienij Jacenko, była jego najbardziej zaskakującym osiągnięciem. Materiał wokalny, jaki zdążył wykonać Jewgienij Jacenko, składał się z dwóch oratoriów. Oprócz kameralne orkiestry instrumentalnej, brali w nim udział dwóch wykonawcy – sopran i kontra tenor, a również dwóch aktorów. W głównym części misterium pokazano sceny biblijne.

Do wykonania głównej roli Krakowska Opera Kameralna, co roku ogłasza konkurs pomiędzy kontra tenorami, a premiera zawsze odbywa się w Wielki Tydzień. Tym razem do wykonania roli było trzech pretendentów. Najlepszym okazał się Jacenko i tylko jemu dano główna rolę w misterium. W wywiadzie do telewizji Jużnieńskiej, Dyrektor Opery Kameralnej Pan Wacław Jankowski powiedział, że do czasu na przygotowanie było zupełnie mało, a partia solowa była zbyt skomplikowana, Jewgienij pracował nad wokalnym materiałem razem ze swoim wykładowcą, profesorem Śmietaną, a wynik okazał się być przesądzony. Młody wiek śpiewaka nie przeszkadzał mu cudownie wykonać głęboko dramatyczną rolę, ponieważ to talent od Boga. Po spektaklu premierowym, po zakończeniu publiczność, stojąc nagrodziła wykonawców głośnymi, nieskończonymi oklaskami, okrzykami „brawo’, jeszcze i jeszcze wyzywając solistów do ukłonów. Pan Jankowski planował pokazać spektakl jeszcze na Boże Narodzenie, był tak zadowolony współpracą z Jewgienijem.

Na pierwszej premierowej sztuce w kościele 5 marca 2005 roku, pomiędzy widzami była matka głównego solisty, Pani Tatatiana, która specjalnie przyjechała z Ukrainy. Jeszcze niedawno syn opowiadał jej przez telefon o ogłoszeniu konkursu, o tym jak trudno było pracować nad rolą. Prawie w ostatniej chwili czułe serce matczyne podpowiedziało jej jedyne, prawidłowe rozwiązanie: trzeba jechać. Słuchała nieziemskich dźwięków, jakie spływały, zdaje się z samego nieba, rozsypywały, mowami drogocennych kryształów i myślała tylko o jednym: „ - Czyż to śpiewa mój syn?!” Wtedy jeszcze nie wiedziała, że widzi się z nim po raz ostatni...

Stał na progu światowej sławy, która była tak nieunikniona dla niego, jak dzień po nocy, jak lato po wiośnie. Miał wszystko: unikalne zdolności, prawdziwą męską, fizyczna urodę. Swoją wyjątkowość kształtował poprzez ciągłą pracę, budując fundamenty niezbędnej wiedzy. W dziwny sposób łączyły się w nim młodzieńczy upór i naturalny, wykształcony dzięki samodyscyplinie talent. Był gotowy nie tylko odtwarzać już istniejące, ale i tworzyć nowe. Maleńkiemu Księciu więcej nie potrzeba było szukać swego kompozytora i czekać na swoją pieśń, gdyż wszystkie najlepsze utwory, napisane dla męskiego sopranu, mogłyby być wykonane przez niego, niestety nielitościwy los zdecydował inaczej. Nie ma go wśród nas, ale wciąż słychać jego głos, unoszący duszę do samego Boga.

• 1;Фрагмент из интервью Евгения для радио "Kraków";;;;phoenix1_1.mp3
• 2;Ариетта;;Де Люка;;
• 3;Ария Керубино;(из оперы "Свадьба Фигаро");В. А. Моцарт;;
• 4;Ария №2 "Et exultavit";(из "Magnificat");И. С. Бах;;phoenix1_4.mp3
• 5;Романс Зибеля;(из оперы "Фауст");Ш. Гуно;;
• 6;Ария Орфея;(из оперы "Орфей и Эвридика");К. Глюк;;
• 7;Ария Анниуса;(из "La cremeza di Tito");В. А. Моцарт;;
• 8;Колядка "Przybieżeli do Betlejem pasterze";(в дуэте с Яном Шляхтой);;;
• 9;Хотел бы в единое слово;;П. И. Чайковський;;
• 10;Русская народная песня "Калинка";;;;phoenix1_10.mp3
• 11;Я встретил Вас;;М. И. Глинка;;
• 12;Колокольчик;;А. Гурилёв;;
• 13;Неаполитанская нар. песня "Sorento";;;;
• 14;Неаполитанская нар. песня "Sole mio";;;;phoenix1_14.mp3
• 15;Романс Немарино;(из оперы "Любовный напиток");Г. Доницетти;;phoenix1_15.mp3
• 16;Фрагмент из интервью Евгения для радио "Kraków";;;;phoenix1_16.mp3

• 1;Фрагмент из интервью Евгения для радио "Kraków";;;;phoenix2_1.mp3
• 2;Речитавив и ария;(из оперы "Ринальдо");Г. Ф. Гендель;;
• 3;Ария №2 "Et exultavit";(из "Magnificat");И. С. Бах;;
• 4;Pastorałka - "Jam jest dudka Jezusa małego";;;;phoenix2_4.mp3
• 5;"Portamento";;Н. Ваццай;;
• 6;"Acciaccatura";;Н. Ваццай;;
• 7;"Carmina Burana", партия Лебедя;;К. Офф;;phoenix2_7.mp3
• 8;"Stabat Mater", №4, ария;;Дж. В. Перголези;;
• 9;"Stabat Mater", №7, ария;;Дж. В. Перголези;;phoenix2_9.mp3
• 10;"Stabat Mater", №10, ария;;Дж. В. Перголези;;phoenix2_10.mp3
• 11;Ария Зибеля;(из оперы "Фауст");Ш. Гуно;;
• 12;Ариетта;;Дж. Кариссими;;phoenix2_12.mp3
• 13;"Я тебе ничего не скажу...";;П. И. Чайковський;;phoenix2_13.mp3
• 14;Чичестерский псалм;(с хором и оркестром Краковской муз. академии);Л. Бернштайн;;fantastic.mp3
• 15;Отрывок из песни "Time to say goodbye";(из реп. Андреа Бочелли);;;phoenix2_15.mp3
• 16;Фрагмент из интервью Евгения для радио "Kraków";;;;phoenix2_16.mp3

• 1;Track 1;;;;sm1.mp3
• 6;Track 6;;;;sm6.mp3
• 7;Track 7;;;;sm7.mp3
• 12;Track 12;;;;sm12.mp3
• 13;Track 13;;;;sm13.mp3
• 15;Track 15;;;;sm15.mp3
• 17;Track 17;;;;sm17.mp3

• 1;"Lucia Di Lammermoor" i "The Diva Dance";(z filmu "Pąty element") Wykonano 23.03.2002 r. w PK "Drużba" OPZ, m. Jużne;;;
• 2;Recytatyw i aria z opery "Rinaldo";Wykonano 07.01.2003 r. w PK "Drużba" OPZ, m. Jużne;G.F. Haendel;;
• 3;Ave Maria;Wykonano 07.01.2002 r. w PK "Drużba" OPZ, m. Jużne;J. Kachini;;
• 4;Anytime, anywhere;(z repertuaru Sary Brightman) Wykonano 07.01.2002 r. w PK "Drużba" OPZ, m. Jużny;;;
• 5;Taniec "Anioły" na temat Ave Maria (J. Kachini);Wykonano ansamblem "Aljans" (m. Jużne) 04.07.2005 r. w PK "Drużba" OPZ, m. Jużne;;;

• 1;VS 7Б;;;;gen_7b.mp3
• 2;Melody;;;;gen_melody.mp3
• 3;Merry Christmas;;;;
• 4;Optimistic;;;;gen_optimistic.mp3
• 5;Reset;;;;
• 6;To Robert Miles;;;;gen_robert_miles.mp3
• 7;East;;;;
• 8;D & B;;;;
• 9;Shape of My Heart;(remix melodii Stinga);;;
• 10;The Battle Field;;;;
• 11;Jazz Second;;;;gen_jazz_second.mp3
• 12;They Have Fallen Out;;;;gen_fallen_out.mp3
• 13;Nice Day;;;;gen_nice_day.mp3
• 14;The Mystery Around Me;;;;gen_mystery.mp3
• 15;Astir;;;;gen_astir.mp3

• 1;Україна (Ukraina);;T. Petrynenko;;5e_ukraina.mp3
• 2;Хотел бы в единое слово (Chciałbym w słowo jedyne);;P. Czajkowski;;5e_hotel_by.mp3
• 3;Aria Orfeusza z opery "Orfeusz i Eurydyka";;Ch. W. Gluck;;5e_orpheus.mp3
• 4;Recytatyw i aria z opery "Rinaldo";;G.F. Haendel;;
• 5;Pamięci Karuzo;;Floren Fantie;;5e_caruso.mp3
• 6;Ave Maria;;J. Kachini;;5e_ave_maria.mp3
• 7;Time to say goodbye;(z repertuaru Andrea Bocelli);;;
• 8;Rapsodia;;(z repertuaru Andrea Bocelli);;rhapsody56.mp3
• 9;"Lucia Di Lammermoor" i "The Diva Dance";(z filmu "Piąnty element");;;5element.mp3
• 10;Anytime, anywhere;(z repertuaru Sary Brightman);;;adajio56.mp3

• 1;Чорне море (Morze Czarne);;O. Chworostianko;G. Blakytna;
• 2;Рiдне місто (Rodzinne miasto);;O. Chworostianko;G. Blakytna;
• 3;Русалка (Rusałka);;O. Chworostianko;N. Ciamlaj;prince_rusalka.mp3
• 4;Маленький принц (Mały Książe);;O. Chworostianko;N. Ciamlaj;prince_prince.mp3
• 5;Танго мечты (Tango marzeń);;I. Zaiczenko;P. Budko;prince_tango_mrii.mp3
• 6;Кружевные сказки (Koronkowe bajki);;E. Cićkow;Cz. Plackowskij;
• 7;Три белых коня (Trzy białe konie);;E. Krylatyj;L. Dierwieńev;prince_3_belyh_konia.mp3
• 8;Самба белого мотылька (Samba białego motyla);(z repertuaru V. Meladze);;;
• 9;День рожденья (Dzień Urodzin);;I. Nikołajew;;
• 10;Podzielmy się rolami;;;;prince_roli.mp3
• 11;Рідна мати моя (Matko moja rodzona);;P. Majboroda;A. Małyszko;
• 12;Батьківщини річенька маленька (Ojczyzny mała rzeko);;M. Kołodoćka;N. Mowczan-Karpus;
• 13;Скворцы прилетели (Skowronki przyleciały);;I. Dunajewskij;M. Matusowskij;
• 15;Выходили красны девицы (Wychodziły ładne dziewczyny);(rosyjska peśń narodowa);;;prince_krasny_devicy.mp3
• 16;Матросская мама (Matka marynarza);;R. Chozak;E. Agramowić;
• 17;Ave Maria;;J. Kachini;;
• 18;Господи, помилуй нас (Boże, zmiłuj się nad nami);;T. Petrynenko;;
• 19;Христос воскрес (Chrystus zmartwychwstały);;O. Chworostianko;K. Podlesnaja;
• 20;Гуцулка Ксеня (Hucułka Ksenia);(ukraińska peśń narodowa);;;prince_ksenia.mp3
• 21;Пісня на добро (Pieśń na dobre);;I. Karawic;J. Rybczyńskij;prince_na_dobro.mp3

• 1;Con te partiró;(z repertuaru A. Bocelli);;;
• 2;Калинка (Kalinka);(rosyjska peśń narodowa);;;2001_kalinka.mp3
• 3;Ганзя (Ganzia);(ukraińska peśń narodowa);;;2001_ganzia.mp3
• 4;Минуло літо (Mineło lato);;Gerasimov;L. Popernatski;
• 5;Польова лілея (Polna lilija);;N. Czamlaj;W. Petrowski;2001_lileya.mp3
• 6;Одесса, моя ненаглядная (Odesa, moja kochana);(z repertuaru L. Utiosova);;;
• 7;Chattanooga Choo-choo;;MacGordon;H. Varen;2001_chatanooga.mp3
• 8;Колокольчик (Dzwoneczek);;A. Guriliov;;2001_kolokolchik.mp3
• 9;Barkarola;;L. Stuberg;F. Schubert;
• 10;Wróć do Sorento;;Ciaramello;E. de Kurtis;
• 11;Pamęci Karuzo;;Floren Fantji;;
• 12;Дует (Duet);(z repertuaru Alsu, wykonuje z A.Semenovą);;;
• 13;Журавлиний ключ (Żurawi klucz);;I. Pokład;J. Rybczyński;
• 14;Anytime, anywhere;(z repertuaru S. Brightman);;;
• 15;"Lucia Di Lammermoor" i "The Diva Dance";(z filmu "Pięnty element");;;
• 16;Rapsodia;(z repertuaru A. Bocelli);;;

His short, lightened with divine spark, full of celestial heavenly singing life reminds a flash of a new distant star. It is separated from us with thousands of light years, but nevertheless the shine of this star lights up profundity of every not indifferent heart, kindle flame of good and love in it. His creative life was connected with Ukraine and Poland: with these two countries the beginning and the end of his life are connected. He didn’t live even full twenty years. We’ll hope that unexpected sudden death has become not the sentence but award for that divine happiness he presented he presented to everyone who was captured by his singing. He spent incredibly saturated life and has managed to accomplish too much to stay among sinners of this world any longer… Originality of his voice consisted not only in that he possessed powerful, incredible soprano and could sing F# of the third octave (!!!), but in that he as well had a baritone and a bass; but it was his soprano that captured with rich enchanting coloration. At first he was for us just Little Prince, we expected him to be the King of song. Even though the world glory has not managed to catch him with its wing, without doubt, he’ll take the place, appointed only to him from the Heavens, among the masters of song. Just nobody knows how long to wait for this. We, who had luck to hear his unforgettable voice, wish that this happens as soon as possible, because the flame of the candle is not kept covered. His marvellous voice can bring to Heaven not the one heart. This was and remains vocation of his life. Remember this name – his was called Yevgen Yatsenko.

On August 9, 1985 in the family of Sergiy and Tatyana Yatsenko the second child came into the world – the second boy, who was given a name Yevgen. It happened in the town Sumy, which is situated on the rivers the Sumka and the Psyol in the east of Ukraine. At this time a happy father (now of two sons) , young officer of artillery forces, was waiting impatiently for his family in the town Kochstadt, not far from Dessau (Germany), where he was on the military service. Since childhood Sergiy dreamt only of getting military education. To all appearance, his choice was influenced by the fact that the house where his family lived in town Sumy was situated not far from High Artillery School, and Sergiy since childhood enjoyed running to the school yard and going in for sports there. In was he, from whom Yevgen got his strong constitution and real man’s beauty.

Yevgen’s mother, musician by profession, after the birth of the second child returned to Germany, to the military unit to her husband. Very often young woman waiting at home for her husband at looking after the children, enjoyed listening to good music, popular songs, was crooning with favourite singers and very often children fell asleep to the pleasing accompaniment of music. It was an ordinary family, where ordinary children where growing up. Brother Vladislav, two years senior to Yevgen, since childhood had indisputable authority with Yevgen. Nevertheless they were absolutely different: Vlad – calm and even-tempered, Yevgen – observant and emotional. Since early childhood he sing to accumulate in himself different kinds of sound that surrounded him. He enjoyed imitating the sounds of song-birds and every his game was accompanied with original imitational sounds, that even then began to remind the beginning of singing. Even the cry of little child was almost like song. In fact, he began to sing earlier than to speak. With singing he could express every emotion and filling. Even then, in early childhood Yevgen’s уподобання for music and singing appeared. As time passed, it became his favourite but not the only one уподобання.

Could the parents even hope then that in the nearest future their youngest son Yevgen would carry, - like inextinguishable flame of the candle, kindled from the God’s sparkle, through the open hearts of dedicated to high art his heavenly talent – enchanting, unique, incredible, with wonderful coloration and astonishing timbre high voice.

In 1987 Yatsenko family returned to Ukraine – to a new place of destination of Sergiy, to the town Chornomorske, not far from Odessa, and since the year 1992 they left for Yuzhny, where Yevgen entered the school.

Young agreeable town on the shore of the Black Sea, the town of dockers and chemists, would become a cradle of Yevgen’s talent, the first beginning area of his creative work. Native town would graciously watch his first steps of a child into the world of the high Art. Then would be astonished with his success, be rejoiced over his awards on different contests and festivals. Here, to his near and dear he would return every time on his holidays during his studying in Poland.

And soon a town, that during its short twenty seven year history had seen a great many of famous singers of Ukraine and abroad, with enthusiasm would applaud to young genius possessor of rare voice – male soprano (contrtenor).

The youth of the town, accustomed to light modern rhythms every time would with pleasure fill the big hall of the Palace of Culture “Druzhba” and look forward Yevgen’s new performance. Young town has fallen in love with his powerful, filled with bright colorations, crystal-clear voice. Hew could have lighted this town with the light of world’s glory, but he hadn’t time to do this.

In a pre-school age little Yevgen liked to experiment with sounds – to sing bending over the draw-well or to listen to the sound of his voice in an empty room. Little independent discoveries and observations every time made him glad. When he was five and his brother Vlad seven, their mother (in that time a teacher at children’s school of art) bought a small accordion for her sons and began to give the lessons of playing on this instrument. It was Yevgen’s first timid contact with an art. In that time lessons of singing came to nothing more than family concerts, on which both of the boys sang. It is interesting to know that in many years they will renew their creative duet – they will record (almost as a joke) one of the modern foreign hits. After the tragedy this unpretentious experiment that has been saved in record will become extremely dear for the parents.

When Yevgen was ten he and his mother prepared to perform his first song – “Gutsulka Ksenya” for the participation in children’s song contest “Ananas”. Then the judges could even imaging, that in some time the talent of one these little participants would shine as a brilliant. Only inconceivable woman’s intuition and inexhaustible love prompted to sensible mother’s heart about the special talent, that her youngest son had. In a year Yevgen to sing in a chorale “Perlyny” under the direction of Tatyana Yatsenko in the palace of culture “Druzhba” OPZ (Yuzhny). He became a soloist of “Perlyny”, took part in numerous concerts with the chorale in Yuzhny and outside its borders. From this moment began accounting of his creative achievements as a singer.

Children chorale of Ukrainian song “Perlyny” was founded on the 10th of October, 1992. Already in 1997 it took the rank of “Folk Artistic Ensemble”. For the time of its existence the ensemble was continually refreshed. Today it consists of three age groups. Every years the ensemble gives its reporting concert, the programs of which always differ in diversity and include not only the ensembles performances but also solo, duet, trio. In its repertoire there are Ukrainian folk songs and the songs of modern authors as well – altogether more than 40 songs, moreover, there are more than ten songs, which are performed akapello, there are also original jazz songs. “Perlyny” attracts attention of the audience with its identity, brightness, professional performance, variety and richness of concert programs. For the whole time of its short existence ensemble was a prize winner on the 8 Ukrainian contests – got the first, second and third prize. 6 times the ensemble was a prize winner of international contests-festivals, 4 times it got the first prize. All these significant achievements are inseparably linked with the name of Yevgen Yatsenko – without doubt, the most talented soloist of this ensemble. His bright talent, artistic abilities added new colours to sounding of the ensemble.

The first Yevgen’s recital took place on the 4th of June, 1997 in town Yuzhny. Its name was “The song to the good”. From the very beginning of the concert performance of the young singer was greeted with storm of applause. The concert hall, full with the audience of different age – from the youngest to the oldest – enjoyed folk and modern Ukrainian songs, partially forgotten Ukrainian romances and also the songs of poets of Yuzhny, which were written especially for Yevgen. All songs were performed in Ukrainian. The audience specially liked famous “Chornobryvtsi” (music by V.Vermenych, lyrics by M.Syngayivskiy). Later this song will become a leitmotif of Yevgen’s creative life, it will accompany him at all times. The first performance of the song “Little Prince” (music by O.Khvorostyanko, lyrics by N.Chamlay) remained in the memory of the audience. In this song Yevgen managed to unite naturally with a famous character from the famous fairy-tale “The Little Prince” by Antoine de Sent-Exiupary to reproduce its deep, not children’s philosophy. The recital consisted of works of folk, academic and variety genres. On the 23rd of April 1998 during his second recital Yevgen performed already 19 songs. Besides the lessons of singing Yevgen continued to learn playing accordion. In 1997as an accordionist he became a laureate of the National Ukrainian contest-festival “Your talents, Ukraine!” He went on singing – better and better.

Since 1996 till 2002 young singer has managed to give 5 recitals, has become laureate of the 7 international festivals, on 4 of them he got Grand Prix! He became a laureate of 11 Ukrainian National Festivals of Arts, where 7 times he got the first, the second and the third prize. In the 4th International Contest-Festival “Hopes of Europe” (Moscow, Sochi) Yevgen participated in three nominations of vocal: academic, folk and pop singing. And on the Ukrainian National Contest of Academic Singing “Ukrainian belkanto” (city Donetsk) he got a special prize “An Opening of the Festival”.

In 1998 after a successful performance in competitive-entertaining TV program “Fant-Loto “Nadiya” on the Ukrainian Channel television of Odessa region shot a musical film about the talented young singer. His unforgettable impressive singing was heard in different cities and towns of Ukraine: Odessa, Mykolayiv, Kherson, Zaporizhzhya, Donetsk, Sumy, Uzhgorod. In the capital of Ukraine he made a performance on the main scene of our country – in the National Palace “Ukraine” – after he has got the third prize on the first Ukrainian Contest-Festifal “Children’s Vernisage of Song”. Yevgen has also managed to travel abroad: Poland, Bulgaria, Russia, Moldova, Germany. There he has performed musical pieces in Ukrainian, Polish, English, German, Latin, French, Italian and Hebrew. Altogether, since 11 till 17 Yevgen Yatsenko took part in 24 different contests and festivals. In Yevgen’s repertoire there were more than 60 musical pieces. Such serious achievements of very young man impress greatly. Unbelievable!

Serious selection of his repertoire impresses also. Young singer sang such famous musical pieces as: “Anytime, Anywhere” (from the repertoire of Sarah Brightman), “Lucia Di Lammermoor” and “The Diva Dance” (from the movie “The 5th Element”), “Time to Say Good-bye” (from the repertoire of Andrea Bochelli). It’s interesting to know, that together with his teacher-mother they always found creative approach in the work with vocal material. For example, it was decided to amplify “The Diva Dance” with one fourth higher modulation. Its not a secret that in the original the highest sounds were performed by a computer instead of the singer, and Yevgen performed them naturally. It was this song where he had managed to sing his highest note – F# of the third octave!

The song “Time to Say Good-bye” Andrea Bochelli performs with Sarah Brightman. Yevgen managed to perform both parts – soprano and mezzo-soprano – by overlapping his own voice. In Yevgen’s repertoire there were also such difficult for singing musical pieces as arias from the famous operas: Gendel's “Renaldo”, Gluck's “Orpheus and Euridik”, Mozart's “Marriage of Figaro”, Donizetti's “Love Portion”, Guno's “Faustus”.

He had good taste – together with his mentor he chose only those musical pieces that would show his mastery performance to the full. Without him we have the only consolation – to listen to the famous musical pieces in his performance.

So it happens in life that creative people, which nead each other to discover their abilities, are always near and together go the same way. On the extremely gifted child’s course of life there happened to be a talanted teacher, a heaven-born pedagogue, unsurpassed preceptor, real friend and adviser – his mother Tatyana Petrivna. She will always be with him. Almost always... The divine intent must have united destinies of these two people.

Those, who are going to read tender words about calm gentle woman, will be disappointed. This story is about a typhoon-woman, fire-woman, that always kindles the others with her flame. Sometimes this vigorous energy that overfills her essence gets out of control and then it’s not an easy task for anybody to withstand it. But success is never blamed. And she really won...

Tetyana was born in the west in town Sumy. Her mother Nizhinska Vladislava Frantsivna born in 1930, a pole, was brought up in the peasant’s family subjected to repression. So since childhood she had to live in poverty in exile in the north of Russia. Only after the war the family was able to come back to Ukraine. They setlled in Zhitomirskaya oblast.

In spite of the fact that she had studied only 3 years in primary school, Vladislava catched up with the missed by reading belles-lettres, which gave her a possibility to work for some time at school without special education. By nature given a good stature and striking beauty, a swinger in character, at the same time she differed by her natural nobleness. Even at a mature age this woman attracted attention of passers-by. Miss Vladislava always had good taste, could choose elegant clothes and that’s why the most part of her life she worked as a milliner.

Having married with Petro Primov from Sumi she gave birth to 2 children. The younger – Tetyana, not like her mother in appearance, took her indefatigable life vigour, ardent temperament and confidence in her life viewpoint. From her father she took sonorous powerful voice and love for song. These features Tetyana will give to both of her sons. But this was the youngest Yevgen who having inherited wonderful natural abilities will become the hope of her life.

Her musical education Tetyana began with studying I musical school in the class of accordion playing. But there was no possibility to continue education in native town, so Tetyana entered musical college in town Sudga (now Russia) not far from Sumi. After graduatin she got 2 cvalifications: t4eacher of children’s musical school and director of orchestra of folk instruments. She was lucky to work as a teacher in school of arts in town Sumi. This school was famous for it worked at the methods of Kabalevskiy, cresset of musical pedagigics. The famous composer and pedagogue often visited the school, gave lectures to teachers, where he taught them to make lessons as a journey to a fairy tale. The young teacher used the lessons of the famous composer and pedagogue in her practice, working with different ensembles. But the most famous and successful was created by Tetyana ensemble “Perlyny” and its soloist Yevgen Yatsenko became the brightest star of the collective.

Family bonds didn’t impede their lessons, vice versa, she was more exacting to her son.

Creative way of her talented child was not sown with emeralds from the very beginning, sometimes on this way happened thorny prickles of people’s indifference. That’s why every new step of success she previously laid for her son by herself. They needed help of many people – moral and financial. But very often mountains of incomprehension on the side of people who with their status should help talented people. They tried to assure her that during the mutation period Yevgen’s voice will lose its originality and that’s why all the energies would appear to be in vain. But she never gave up, because she believed, as a teacher and as a mother, that her son had unique abilities. And she wasn’t mistaken.

During the mutation period they worked hardly on the technique of performance. Yevgen kept taking pert in different contests, concerts. His incredibly high voice has not only preserved, but became more powerful, got rich saturated color. Actually, his diapason at that time became three an a half octaves - from the beginning of the small octave till Fa# of the third octave. The originality of his voice meant that he could sing not only soprano, but mezzo-soprano, baritone and even bass. But he finally preferred soprano.

Very often gifted people differ not only in their originality, but also in their versatility. But to open to people a real light of their talent is possible only with the help of hard work. Because natural abilities are only diamonds which need to be cut. And only then nobody remembers the first-born diamond, but only notices the fascinating splendor of the brilliant… This Tetyana understood from the very beginning.

Titanic mutual work of the teacher and the pupil didn’t leave unnoticed by people of art. After numerous awards got in different contests very often teachers on vocal came to them to inquire who trained Yevgen’s voice, in what whay did they manage to keep it after the mutation period. On getting to know that the mother is at the same time was his teacher they wondered how she “warmed up” to singing his vocal cords before performances. Sometimes even not believing their ears they asked the boy to show his sore, as if they could see something unusual there. But they haven’t seen anything unusual there. The unusual was not in his sore, but in his soul…and also unusual was the person who believed in him – his mother.

She believes in him even now, when he is not behind. It gives sense to live, to make everything possible and impossible to make the unique records with her son’s voice available for connoisseurs of art. Now they help her more eager, at least they do not impede. He is still her hope and she continues to speak of him in present tense.

Yevgen's unforgettable voice keeps affecting deeply the hearts of people not indifferent to art. But not only theirs. During his not full 20 years Yevgen has managed to predispose a lot of people to him. His heart was always sensible, he differed with his modesty and politeness, careful attitude toward everybody whom he met on his way.

Not the last role in this played his hearth that has always radiated spirit of good and love. Because from the very beginning this family was built on great love. In July 1982 young girl from Sumy on the prom of artillery school became acquainted with one of the best and the most beautiful students – Sergiy Yatsenko. In a month they got married. Now the reminiscences of that hot unforgettable summer comfort them during the cutting cold of despair...

The one who has managed to make the acquaintance of this family, to visit their house and to feel the warm comfort of their habitation, understands how these ordinary parents have managed to bring up in this unmercifully cruel world kind, open-hearted and at the same time gifted children. Their cosy habitation resembles house from a fairy tale. With energies of the father Sergiy - jack-of-all-trades – small kitchen is equipped with uncommon made from non-standard material furniture, windows and doors of the flat are skillfully decorated with fretworks. Wooden shelves are covered with embroidered serviettes, filled with Ukrainian ceramics. People even are treated here in an unusual way: home-made nut liqueur, hot sausages. There are always nuts and honey on the table.

There is no modern repair here, expensive furniture, but every part tells of dear times with the help of different self-made souvenirs, children's toys. On the wall of the living-room there are a lot of pictures, mostly the photos of Yevgen, made by the elder brother Vlad – in nearest future Master of Computer Sciences. It was he who put in final form and gathered into albums numerous video- and audio records of Yevgen's performances, which very often were made by an ordinary dictaphone.

There is also a great many of discs with classical music that Yevgen loved so much. Now every thing in this flat that was consecrated by Yevgen reminds of him… He was always the soul of the family, joyful inventor and their common favourite who could cheer up everyone in their family. They respected him and always listened to him. Very often he liked to hum at home, his singing in the bathroom or kitchen filled the space of the flat with melodic sounds. Sometimes mother worried: “be quite, son! You’ll disturb the neighbors”. Once, in childhood, he taught family’s dog Djinn to join in a song. It was great fun.

Now it’s too difficult for all of them. They had to protect seriously ill grandmother Vladislava from the cruel implacable reality – she hadn’t got to know that her favourite grandson had left for eternity... In half a year Vladislava also died.

After the tragic death of Yevgen his parents continue to receive letters from Krakow from people, who knew him, helped and became fond of; sometimes even from unknown people, from those who has heard his sinning at least at once. The way to Krakow began not very easily...

After Yevgen's graduation from the secondary school in 2002 a question about his further education appeared. The talented young boy with vide interests could have chosen one of the prestigious modern professions. His elder brother Vladislav, who had graduated from school with honours, at that time was studying in Mykolayiv Branch of National University “Kiev-Mohyla Academy”. But Yevgen who has managed being very young to get numerous prizes and awards for high vocal success, decided to choose this very road. At first it was important to find talented pedagogues which would be able to develop his unique abilities further. In 2001 Yevgen as a exhibitioner of the governor of Odessa region gave a performance at the famous school of Stolyarskiy in Odessa. Later he got acquainted with Ukrainian prima donna Yevgenia Miroshnitchenko. After listening she advised the young man, who possessed rare men soprano, to search for the pedagogues in Moscow, because there is no school of soprano in Ukraine. They had no success with studying in Moscow also.

Only concourse of circumstances or it might be the God's will that helped Yevgen to get to the auditions to the Music Academy in Krakow. Firstly, it was for Tatyana Yakovleva, Yevgen's former teacher, who had left for Poland, to begin the matter. She acquainted the Yatsenkas with her polish friends Marek and Wanda Lata. These unusually kind people from the capital letter made great efforts so that the talented boy from the neighbouring Ukraine could get proper education in Academy of Krakow. They took care about him as their native: found an apartment for him, taught him the language, showed Krakow to him. In April of 2002 thanks to their efforts the boy got an invitation to the audition and in June he successfully passed entrance exams to the Music Academy of Krakow. He had to learn Polish extensively: he had managed to get only ten lessons from his school teacher Dolgoletov in town Yuzhniy, and already after two months of studying in Krakow he spoke polish fluently. Entrance to the Music Academy became an important step in Yevgen's creative life. It was time to solve the question of the fees for education – thanks to benefactors of Odessa port plant Dribnohod V.Y and Gorbatko V.S. the first semester was paid. But after the fist examinations which Yevgen passed successfully a professor of vocal singing Smetana helped to solve the problem of the fees. As a pedagogue with great experience he knew that the voice the God gave to this young boy happens once in a hundred years! In spring 2003 the professor organized Yevgen's recital in one of the chamber halls of Krakow “Pani Yeva's Salon”, where the opera singers of Krakow and Warsaw were invited. They gave worthy estimation to his singing, after which thanks to professor Smetana Yevgen was fully exempted from the fees and was given a scholarship. The rector of the Academy, with whom Yevgen had friendly relationships from the very beginning, also helped actively.

Having got abroad in his early 17 the young boy had to become an adult very quickly. He missed his home, his mother, but put himself together, because it's much more easier to cope with difficulties being optimistic. Mother's pieces of advice also helped greatly: first of all to remain a human, to be yourself, not to look down on people.

In the academy besides the vocal and solfeggio Yevgen studies harmony, history of music, theatre acting, articulation of speech, anatomy, goes in for dances, learns Italian and German languages. He takes Part in all the concerts of the Academy, sings in chorus as well as solo. And every time he amazes the listeners with his voice.

He was allowed to play one of the leading roles in musical “Vampire”, which was organized by High Drama School of Ludwig Solski together with Music Academy. Once he even had to supplement a girl’s sextet – he performed in a swallow-tail with a rose on his hand and he took it as a matter of course. Professor Smetana once said about him joking: “Girls, be careful – your competitor appeared!”

Being a first year student Yevgen discovered one more creative passion – he felt abilities to write electronic music. He has managed to create several remixes on foreign hits and has written several own pieces. Now all these records are gathered together on one CD.

But classics remained on the first place for him. He hasn’t considered himself to be a star , he knew he had to study a lot, but in future he wanted to be famous and recognizable. He also had a grateful heart – he appreciated God for all kind people, who took care of him. And he was also loved. Pani Wanda who during her long pedagogical career had a great many of students in her interview for the radio of Krakow named him “the best child under the sun”. Colleagues pointed out his modesty though he could joke, danced break-dance, found time to go in for sports, was a good company.

Very quickly the talented boy was noticed in Krakow. Television of Krakow shot a twenty-minute film about him, which was shown all over Poland. A reporter of the radio of Krakow Pani Magdalena Wadowska prepared a reportage about the young singer. On the 26 of May on the Holiday of Corpus Christi when the tragedy happened she was cutting the material. Having got to know what had happened she couldn’t continue this work. But she plans to give the material to be broadcast on the radio of Krakow and Warsaw.

Yevgen’s singing always left an unforgettable impressions to every person who has had a wonderful opportunity to hear him. These lines were sent to Yevgen's parents by Helen Potehina from Ol’shtin in a month after the tragedy:
"...such a beautiful, powerful, colourful voice as Yevgen had I've never heard. It was an outrageous talent that successfully combined heavenly features polished up by professor Smetana and artistic abilities... there is no doubt that Yevgen's name worth staying on one level with such names as Andreas Shol or Michael Cheiz... Heavenly voice, angel's soul!.."

He was close at hand with the world’s recognition, the future glory was inevitable for him, as a day after the night, as a summer after the spring. He had everything for that: unique talent, ability to appreciate and develop his originality, persistence in constant creative development, fullproof educational basis and also the real man’s beauty and physical state. He surprisingly combined perseverance of a young man and diligense and self-discipline of an adult. He was ready not only to perform what is already created, but to create the new. Little Prince hadn’t already had to wait for “his” composer and for “his” song, because all the best pieces for the man’s soprano could be performed by him. But the implacabe fate decided in another way. Let the deserved recognition come up with him in the next world. Because to listen to his voice means to approach the soul to the God.

• 1;Фрагмент из интервью Евгения для радио "Kraków";;;;phoenix1_1.mp3
• 2;Ариетта;;Де Люка;;
• 3;Ария Керубино;(из оперы "Свадьба Фигаро");В. А. Моцарт;;
• 4;Ария №2 "Et exultavit";(из "Magnificat");И. С. Бах;;phoenix1_4.mp3
• 5;Романс Зибеля;(из оперы "Фауст");Ш. Гуно;;phoenix1_5.mp3
• 6;Ария Орфея;(из оперы "Орфей и Эвридика");К. Глюк;;
• 7;Ария Анниуса;(из "La cremeza di Tito");В. А. Моцарт;;
• 8;Колядка "Przybieżeli do Betlejem pasterze";(в дуэте с Яном Шляхтой);;;
• 9;Хотел бы в единое слово;;П. И. Чайковський;;
• 10;Русская народная песня "Калинка";;;;phoenix1_10.mp3
• 11;Я встретил Вас;;М. И. Глинка;;
• 12;Колокольчик;;А. Гурилёв;;
• 13;Неаполитанская нар. песня "Sorento";;;;
• 14;Неаполитанская нар. песня "Sole mio";;;;phoenix1_14.mp3
• 15;Романс Немарино;(из оперы "Любовный напиток");Г. Доницетти;;phoenix1_15.mp3
• 16;Фрагмент из интервью Евгения для радио "Kraków";;;;phoenix1_16.mp3

• 1;Фрагмент из интервью Евгения для радио "Kraków";;;;phoenix2_1.mp3
• 2;Речитавив и ария;(из оперы "Ринальдо");Г. Ф. Гендель;;
• 3;Ария №2 "Et exultavit";(из "Magnificat");И. С. Бах;;
• 4;Pastorałka - "Jam jest dudka Jezusa małego";;;;phoenix2_4.mp3
• 5;"Portamento";;Н. Ваццай;;
• 6;"Acciaccatura";;Н. Ваццай;;
• 7;"Carmina Burana", партия Лебедя;;К. Офф;;phoenix2_7.mp3
• 8;"Stabat Mater", №4, ария;;Дж. В. Перголези;;
• 9;"Stabat Mater", №7, ария;;Дж. В. Перголези;;phoenix2_9.mp3
• 10;"Stabat Mater", №10, ария;;Дж. В. Перголези;;phoenix2_10.mp3
• 11;Ария Зибеля;(из оперы "Фауст");Ш. Гуно;;
• 12;Ариетта;;Дж. Кариссими;;phoenix2_12.mp3
• 13;"Я тебе ничего не скажу...";;П. И. Чайковський;;phoenix2_13.mp3
• 14;Чичестерский псалм;(с хором и оркестром Краковской муз. академии);Л. Бернштайн;;fantastic.mp3
• 15;Отрывок из песни "Time to say goodbye";(из реп. Андреа Бочелли);;;phoenix2_15.mp3
• 16;Фрагмент из интервью Евгения для радио "Kraków";;;;phoenix2_16.mp3

• 1;Track 1;;;;sm1.mp3
• 6;Track 6;;;;sm6.mp3
• 7;Track 7;;;;sm7.mp3
• 12;Track 12;;;;sm12.mp3
• 13;Track 13;;;;sm13.mp3
• 15;Track 15;;;;sm15.mp3
• 17;Track 17;;;;sm17.mp3

• 1;"Lucia Di Lammermoor" та "The Diva Dance";(с кинофильма "Пятый элемент") Исполнено 23.03.2002 г. в ДК "Дружба" ОПЗ, г. Южный;;;
• 2;Речитатив и ария из оперы "Ринальдо";Исполнено 07.01.2003 г. в ДК "Дружба" ОПЗ, г. Южный;Г. Ф. Гендель;;
• 3;Ave Maria;Исполнено 07.01.2002 г. в ДК "Дружба" ОПЗ, г. Южный;Дж. Каччини;;
• 4;Anytime, anywhere;(из реп. Сары Брайтман) Исполнено 07.01.2002 г. в ДК "Дружба" ОПЗ, г. Южный;;;
• 5;Танец "Ангелы" на тему Ave Maria (Дж. Каччини);Исполнено народным танцевальным Исполняется ансамблем "Альянс" (ДТДЮ, г. Южный) 04.07.2005 г. в ДК "Дружба" ОПЗ, г. Южный;;;

• 1;VS 7Б;;;;gen_7b.mp3
• 2;Melody;;;;gen_melody.mp3
• 3;Merry Christmas;;;;
• 4;Optimistic;;;;gen_optimistic.mp3
• 5;Reset;;;;
• 6;To Robert Miles;;;;gen_robert_miles.mp3
• 7;East;;;;
• 8;D & B;;;;
• 9;Shape of My Heart;(variation on a Sting's theme);;;
• 10;The Battle Field;;;;
• 11;Jazz Second;;;;gen_jazz_second.mp3
• 12;They Have Fallen Out;;;;gen_fallen_out.mp3
• 13;Nice Day;;;;gen_nice_day.mp3
• 14;The Mystery Around Me;;;;gen_mystery.mp3
• 15;Astir;;;;gen_astir.mp3

• 1;Ukraine;;T. Petrynenko;;5e_ukraina.mp3
• 2;I would like in a one word...;;P. Chaikovsky;;5e_hotel_by.mp3
• 3;Orpheus's Aria from opera "Orpheus and Euridice";;K. Gliuk;;5e_orpheus.mp3
• 4;Recitative and aria from opera "Rinaldo";;G. F. Haendel;;
• 5;In memory of Caruso;;Floren Fantie;;5e_caruso.mp3
• 6;Ave Maria;;J. Kachini;;5e_ave_maria.mp3
• 7;Time to say goodbye;(from rep. Andrea Bochelli);;;
• 8;Rapsodia;(from rep. Andrea Bochelli);;;rhapsody56.mp3
• 9;"Lucia Di Lammermoor" and "The Diva Dance";(from a film "The Fiffth Element");;;5element.mp3
• 10;Anytime, anywhere;(from rep. Sarah Brightman);;;adajio56.mp3

• 1;Чорне море;;А. Хворостянко;Г. Блакитная;
• 2;Рiдне місто;;А. Хворостянко;Г. Блакитная;
• 3;Русалка;;А. Хворостянко;Н. Чамлай;prince_rusalka.mp3
• 4;Маленький принц;;А. Хворостянко;Н. Чамлай;prince_prince.mp3
• 5;Танго мечты;;И. Заиченко;П. Будько;prince_tango_mrii.mp3
• 6;Кружевные сказки;;Е. Чичков;Ч. Пляцковский;
• 7;Три белых коня;;Е. Крылатый;Л. Дервенев;prince_3_belyh_konia.mp3
• 8;Самба белого мотылька;(из реп. Валерия Меладзе);;;
• 9;День рожденья;;И. Николаев;;
• 10;Podzielmy się rolami;(польских авторов);;;prince_roli.mp3
• 11;Рідна мати моя;;П. Майборода;А. Малышко;
• 12;Чорнобривці;;В. Верменич;Н. Сингаивский;prince_chornobryvci.mp3
• 13;Батьківщини річенька маленька;;М. Колодочка;Н. Мовчан-Карпусь;
• 14;Скворцы прилетели;;И. Дунаевский;М. Матусовский;
• 15;Выходили красны девицы;(русская народная песня);;;prince_krasny_devicy.mp3
• 16;Матросская мама;;Р. Хозак;Е. Аграмович;
• 17;Ave Maria;;Дж. Каччини;;
• 18;Господи, помилуй нас;;Т. Петриненко;;
• 19;Христос воскрес;;А. Хворостянко;К. Подлесная;
• 20;Гуцулка Ксеня;;Н. Савицкий;;prince_ksenia.mp3
• 21;Пісня на добро;;И. Каравиц;Ю. Рыбчинский;prince_na_dobro.mp3

• 1;Con te partiró;(из реп. Андреа Бочелли);;;
• 2;Калинка;(русская народная песня);;;2001_kalinka.mp3
• 3;Ганзя;(украинская народная песня);;;2001_ganzia.mp3
• 4;Минуло літо;;Герасимов;Л. Попернатский;
• 5;Польова лілея;;Н. Чамлай;В. Петровский;2001_lileya.mp3
• 6;Одесса, моя ненаглядная;(из реп. Л. Утёсова);;;
• 7;Chattanooga Choo-choo;;МакГордон;Х. Варен;2001_chatanooga.mp3
• 8;Колокольчик;;А. Гурилёв;;2001_kolokolchik.mp3
• 9;Баркарола;;Л. Штольберг;Шуберт;
• 10;Вернись в Соренто;;Чиарамело;Е. де Куртис;
• 11;Памяти карузо;;Флорен Фантьи;;
• 12;Дует;(из реп. Алсу, исполняет с А. Семеновой);;;
• 13;Журавлиний ключ;;И. Поклад;Ю. Рыбчинский;
• 14;Anytime, anywhere;(из реп. Сары Брайтман);;;
• 15;"Lucia Di Lammermoor" и "The Diva Dance";(из кинофильма "Пятый элемент");;;
• 16;Rapsodia;(из реп. Андреа Бочелли);;;